Робін відзначила зізнання в тому, що в її шафці порпалися.
— Тереза порадила цього не робити. Тереза моя сестра, вона… вона взагалі не хотіла, щоб я сюди їхала. Вона казала, що УГЦ — секта, — спробувала виправдатися Робін.
— І ти послухалася сестри.
— Ні, просто я їхала сюди з думкою, що просто подивлюся. Я не знала, що залишуся. Якби я знала, як змінюся після Тижня служіння, я б привезла свої карти… але якщо ти дозволиш написати Терезі, я домовлюся про переказ на рахунок церкви. Я хочу пожертвувати тисячу фунтів.
Очі Мадзу ледь помітно розширилися, і Робін зрозуміла, що такої великої пожертви та не чекала.
— Добре, — промовила Мадзу, висуваючи шухляду й беручи звідти ручку, папір та чистий конверт. Також вона виклала перед Робін зразок і картку з реквізитами банківського рахунку УГЦ. — Зроби це просто зараз. На щастя, — додала Мадзу, дістаючи з іншої шухляди зв’язку ключів, — сьогодні вранці тобі прийшов лист від сестри. Я саме збиралася передати його тобі через когось.
Мадзу підійшла до шафки, на якій стояв портрет Дайю, і відчинила її. Робін устигла побачити цілі стоси скріплених гумками конвертів. Мадзу взяла один із них, зачинила шафку і промовила, тримаючи конверт у руках:
— Я повернуся за мить.
Коли за нею зачинилися двері, Робін роззирнулася і помітила в розетці ні до чого не під’єднаний штепсель. Підозрюючи, що в освіжувані повітря схована камера, яка записує кожен її рух, Робін не наважилася його оглядати, але з власного досвіду використання таких пристроїв вирішила, що перед нею ще один засіб прихованого стеження. Мабуть, Мадзу вийшла навмисно для того, щоб дізнатися, що Робін робитиме наодинці, тож вона залишилася сидіти в кріслі і почала переписувати зразок.
Мадзу повернулася за кілька хвилин.
— Ось, — промовила вона, простягаючи Робін її лист.
— Дякую, — відповіла Робін, відкриваючи його. Вона була певна, що його вже розпечатали і прочитали — конверт був скріплений аж надто міцним клеєм. — Ой, добре, — додала вона, продивившись списаний почерком Мідж аркуш, — вона мені написала свою нову адресу, я її не знала.
Вона закінчила переписувати зразок, написала адресу отримувача і запечатала лист.
— Я відправлю його за тебе, — сказала Мадзу, простягаючи руку.
— Дякую, — відповіла Робін, підводячись. — Я це зробила і почуваюся значно краще.
— Не слід жертвувати гроші для покращення самопочуття, — мовила Мадзу.
Вони були одного зросту, але чомусь у Робін виникнуло відчуття, ніби Мадзу вища.
— Твій особистий бар’єр до чистого духу — егомотивність, Ровено, — мовила Мадзу. — Ти так само ставиш матеріалістичне «я» вище за колективне.
— Так, — погодилася Робін. — Я… я стараюся, справді.
— Це ми побачимо, — відповіла Мадзу, змахнувши конвертом, який Робін щойно передала їй, і та зрозуміла, що її духовний прогрес визнають на раніше, ніж донація потрапить на банківський рахунок УГЦ.
З листом у руках Робін покинула садибу. Наближався час трапези, вона була страшенно голодна, та все ж зазирнула до жіночої вбиральні, щоб уважніше вивчити листа.
Покрутивши його під лампочкою у кабінці, вона відзначила майже непомітні сліди: дату відправлення було затерто. Глянувши на конверт, вона побачила, що час і дату на марці теж видалили. Виснажена, нездатна рахувати час, без доступу до календарів, Робін не пам’ятала, коли саме мала отримати листа від «Терези», але не сумнівалася, що не побачила б його, якби Мадзу не захотіла, щоб вона дізналася адресу «сестри».
Уперше Робін спало на думку, що Вілл Еденсор не відповідав на листи матері перед її смертю через те, що не отримував їх. Вілл мав доступ до чималого трастового фонду, і в інтересах церкви було утримувати його на фермі й отримувати від покірливого вірянина гроші, не дозволяючи йому дізнатися — прочитавши про смерть матері — що насправді він не вважав її живою річчю, а її любов — матеріалістичним власництвом.
58
Дві доньки живуть разом, але їхні думки не займають спільні клопоти.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Робін зрозуміла, що тисяча фунтів Коліна Еденсора зайшла на рахунок УГЦ, бо за кілька днів потому, як вона віддала Мадзу листа з проханням перевести кошти, Робін повернули до первинної групи високорівневих новачків. Ніхто не згадував її Одкровення, не вітав із поверненням; група поводилася так, наче Робін завжди була з ними.
Цей консенсус мовчання поширювався і на незрозумілу відсутність Кайла. Робін знала, що не можна питати про його переступ, але була певна, що він десь схибив, бо бачила його за виконанням тієї самої важкої фізичної роботи, до якої була залучена сама. Також Робін відзначила, що Вів’єн відводить очі, коли її група перетинається з новою групою Кайла.