Що за злочин скоїв Кайл, вона дізналася, коли за вечерею сіла біля Шони.
За необережне запрошення Робін на уроки з дітьми Шоні поголили голову. Спершу вона ніби соромилася своєї новонабутої лисості, але скоро природна балакучість та необачність взяли своє, і вона звернулася до Робін із такими гордими словами:
— Я знову прирощую. — Вона поплескала себе по низу живота.
— О, — сказала Робін. — Мої вітання.
— Ми так не кажемо, — насварила її Шона. — Я то не для себе роблю. Вітати треба церкву!
— Звісно, — втомлено відповіла Робін. Вона навмисно сіла з Шоною, сподіваючись почути якісь новини про Джейкоба, бо підозрювала, що Гармон, Джов та Бекка говорили в кабінеті Мадзу саме про нього, але встигла забути, якою неприємною може бути ця дівчина.
— Чула про нього? — радісно спитала Шона в Робін, коли в кінці столу пройшов Кайл.
— Ні, — відповіла Робін.
— Ха-ха-ха, — сказала Шона.
їхні сусіди захоплено розмовляли про щось своє. Шона роззирнулася, чи їх не підслуховують, а тоді нахилилася до Робін і зашепотіла.
— Він сказав, що не може духовно єднатися цей… з жінками. Просто Мадзу в обличчя.
— Але, — обережно й так само пошепки почала Робін, — він же гей, так? І тому…
— Це матеріалізм! — заявила Шона гучніше, ніж планувала, і коли один з молодиків поруч обернувся на голос, голосно повідомила усупереч усім бажанням Робін:
— Вуна думає, що існує така річ, як «гей»!
Сусіди вирішили, що відповідати Шоні немає сенсу, і повернулися до власної розмови.
— Тіла не важливі, — твердо сказала Шона до Робін. — Важливий тільки дух.
Вона знову нахилилася до Робін і продовжила змовницьким шепотом:
— Вів’єн хотіла з ним духовно пуєднатися, і кажуть, що він од неї втік і рузридався, уявляєш? Чиста егомуторність — вважати кугось негудящим і не спати з людиною.
Робін мовчки кивнула, і Шону це наче задовольнило. За їдою Робін намагалася підвести Шону до теми Джейкоба, але дізналася тільки, що скоро Джейкоб покине цей світ, бо так вирішив Тато Джей, і більше нічого.
Наступний лист Робін Страйкові не містив корисної інформації. Однак за два дні потому, як вона поклала його до пластикового каменя, Бекка Пірбрайт повела її з рештою високорівневої групи, але без Кайла, на сеанс ремесла.
Був спекотний і ясний червневий день, і Бекка замість світшоту вдягнула футболку з логотипом церкви, але рядові члени так само були у своїх важких одностроях. Уздовж стежки, яка вела до вагончиків, квітнули дикі маки та ромашки. Гарна погода, може, і підняла б Робін настрій, але цей чудовий день навіював думки про всі місця, де вона воліла б бути замість Чапмен-Фарм. Навіть центральний Лондон, дуже неприємний під час спеки, звідси здавався райським куточком. Вона б залюбки надягнула замість товстого костюма літню сукню, купила б собі пляшку води, ішла б куди заманеться…
Група здивовано загомоніла, наблизившись до вагончика, де вони зазвичай плели солом’яних лялечок. Столи винесли назовні, щоб не задихатися всередині, але здивувало всіх зовсім не це.
Декілька членів церкви збирали кількаметрового солом’яного чоловіка. Він спирався на міцний дротяний каркас, і Робін зрозуміла, що солом’яна скульптура, над якою раніше працювала Ван, була його головою.
— Ми робимо його щороку на відзначення маніфестації Украденого пророка, — пояснила усміхнена Бекка групі, всі члени якої, сідаючи за столи, заглядалися на скульптуру. — Пророк мав великий хист до ремесла, тож…
Бекка затнулася. З-за скульптури вийшла Емілі з мотузкою в руках. Її голова була недавно поголена; як і Луїзі, Емілі поки не дозволяли почати відрощувати волосся. Емілі холодно й зухвало глянула на Бекку, а тоді повернулася до роботи.
— …тож ми вшановуємо його у той спосіб, який він образ для власного самовираження, — закінчила Бекка.
Члени групи механічно потягнулися до своїх жмутків соломи, і Робін побачила, що її товаришів уже навчили робити норфолкські ліхтарики, складніші за фігури, які встигла опанувати вона. Ніхто не поспішав їй допомагати, тож Робін взяла ламінований листок з інструкцією. Сонце палило їй спину.
Бекка зайшла до майстерні й повернулася з «Відповіддю» у шкіряній палітурці, з якої на попередньому сеансі читала Мадзу. Діставши шовкову закладку з потрібної сторінки, Бекка прокашлялася і почала читати.