— Ви тоді вже чули про Універсальну гуманітарну церкву? — уточнив Страйк.
— У нас друзі з Фелбріґґа, то вуни нам сказали, — відповіла Шеллі.
— Такі чудики, — повторив Леонард. — Тож стоїмо ми на стоянці, і пуліція нас кличе до відділка давати свідчення. Я кажу: «Та нам на похорон треба». Дівчина в сльози. Тут із кафе вийшла стара Мюріель подивитися, що діється.
— Мова про Мюріель Картер, яка бачила, як Шері вела Дайю на пляж?
— Ви свою справу знаєте, авжеж? — озвалася Шеллі, яку підготовка Страйка потішила так само, як засмутила Джордана Рейні. — Так, вуна. Мала кафе у тій частині пляжу.
— Ви її знали?
— До тої історії навіть не рузмовляли, — відповіла Шеллі, — а потім уже спілкувалися. Вуна сказала пуліції, що бачила, Шері винесла дитину з фургона й понесла на пляж. Що подумала, яка дурна ідея — купатися о такій порі, бо в Шері були рушники і те все.
— Мюріель так рано вже була в кафе, — відзначив Страйк. — То, мабуть, була… котра, п’ята ранку?
— Там кавова машина поламалася, — пояснив Леонард. — Вуни з чулувіком хотіли її до відкриття полагодити.
— А, зрозуміло, — відповів Страйк і зробив помітку в записнику.
— Мюріель казала, що дитина була сонна, — мовила Шеллі. — Я потім казала Леопарду: «Бачиш, вуна не просилася на море, то просто відмовка». Я собі думаю, що то Шері сама хотіла скупатися, а не дівчинка.
— Та заспокойся вже, жінко, — сказав Леонард, а тоді до Страйка: — Мюріель вирішила, що дитина спала, бо Шері її несла. Але діти люблять, щоб їх носили, вуно нічого не означало.
— А на дізнанні що було? — уїдливо спитала Шеллі в Леонарда. — Про плавання. От скажи йому, скажи. — А тоді, не давши Леонардові навіть рота розтулити, Шеллі провадила сама: — Шері була чемпіонкою з плавання, — сама сказала з трибуни свідків.
— Чемпіонкою, — закотив очі Леонард. — Яка там чемпіонка, — просто плавала добре, як була ще мала.
— Вуна була в команді з плавання, — стояла на своєму Шеллі, звертаючись до Страйка. — Медалі вигравала.
— І що? — не поступався Леонард. — Це хіба злочин?
— Якби я була чемпіонкою з плавання, я б лишилася в воді рятувати дитину, а не пляжем би гасала, — твердо заявила Шеллі, на що канаповий хор відреагував схвальним бурмотінням.
— Скільки медалей не виграй, а розривна течія — то розривна течія, — відказав незадоволений Леонард.
— Це цікаво, — мовив Страйк, і Шеллі аж просяяла. — Ви не пам’ятаєте, як саме було згадано про плавальний досвід Шері в контексті дізнання?
— Та пам’ятаю, — відповіла Шеллі, — вуна почала рузказувати, що не вчинила безвідповідально, коли повела дитину на море, бо сама добре вміла плавати. Я потім ще Лену казала: «А що, від медалей в темряві бачити починаєш?» «Як медалі є, то можна й дитину, яка не вміє плавати, у Північне морс вмочувать?»
— Тобто дізнання встановило, що Дайю не вміла плавати?
— А, — відповів Леонард, — то її мамця сказала, що мала цього не вчилася.
— Не сподобалася мені та мамця, — зауважила Шеллі. — Чисто відьма.
— У хламиді отій, так, Шелл? — підхопила Сюзі з канапи.
— Щось таке довге й чорне, — закивала Шеллі. — Ти в суд ідеш, то що, вдягнутися по-людськи не можна? Неповага та й годі.
— Така у них релігія, — заперечив Леонард, уже забувши, що називав вірян чудиками. — Не можна забуронити людям виконувати приписи релігії.
— Якщо хочете знати мою думку, то купатися хотіла Шері, — сказала Страйкові Шеллі, ігноруючи репліку чоловіка. — Дитина спала й нікуди не просилася. То все Шері вигадала.
— Ти цього не знаєш, — зауважив Леонард.
— А я кажу, що знаю? — зверхньо відповіла Шеллі. — Я підозрюю!
— Ви не пам’ятаєте, що саме Шері казала про своє плавання? — спитав Страйк. — Назву клубу? Де вона тренувалася? Я намагаюся знайти Шері, і якби я знав імена колишніх членів її команди чи тренера…
— Тут майте спокій, — повеселів Леонард.
— Га? — спитала Шеллі.
— Кажу, що можу з цим пумогти.
— І яким то чином? — скептично спитала Шеллі.
— Так я з нею рузмовляв після суду. Вуна стояла плакала надворі. Один із родичів малої їй щось казав — сварив, напевно. Але утік, щойно я підійшов, — додав Леонард, випнувши груди. — Мені її школа стало, я й сказав: «Люба, ти зробила все, що могла». Ти цього не бачила, в нужник пішла, — передбачив він репліку Шеллі. — А вона плаче й каже: «Але ж я могла це спинити», — а тоді…
— Чекайте, — сказав Страйк. — Вона сказала «Але ж я могла це спинити»?