— Я хочу Персі. Оно Персі! Персі!
— Ти справді скажеш, що мені стало зле? — пошепки спитала Емілі у Робін. — У туалеті… і все інше?
— Так, звісно, — кивнула Робін, боячись зараз тиснути на Емілі, але сподіваючись, що це початок зв’язку, який не змерхне на фермі. — Ти готова йти?
Емілі кивнула, все ще шморгаючи носом, і вийшла з крамниці слідом за Робін. Вони зробили пару кроків галереєю, коли Емілі схопила Робін за руку.
— Тайо хоче, щоб ти з ним духовно поєдналася, так?
Робін кивнула.
— Якщо ти проти, — тихо мовила Емілі, — ти повинна піти з Татом Джеєм, коли він повернеться. Іншим чоловікам не можна торкатися духовних дружин Тата Джея. Бекка — його духовна дружина, і тому вона ні з ким більше не ходить до кімнат усамітнення.
— Не знала про таке, — сказала Робін.
— Іди з Татом Джеєм, — повторила Емілі, — і все буде добре.
— Дякую, Емілі, — відповіла Робін, цінуючи не стільки саму пораду, скільки добрий намір за цими словами. — Ходімо, нам краще поспішити.
67
Не я шукаю молодого дурня;
Молодий дурень шукає мене.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Плануючи перечитати листа від Робін, Страйк узяв його з собою на нічне стеження за Франками понеділковим вечором. Він знайшов у ньому чимало цікавого.
Робін написала, що Ван перевели з Чапмен-Фарм, але куди — невідомо. Дитину вона залишила Мадзу, яка назвала дівчинку Їсінь і всюди тягала її з собою, поводячись так, ніби була її біологічною матір’ю. Також Робін розповіла про свою поїздку до Норвіча, та оскільки про випадкову реакцію на своє справжнє ім’я не написала нічого, Страйк не переймався новими тривогами за її безпеку, а тільки розмірковував про твердження Емілі, що насправді Дайю не втопилася.
Навіть без доказів, які б її підкріпили, думка Емілі зацікавила детектива, бо перегукувалася з його міркуваннями на еспланаді в Кромері, де він розбирав імовірність того, що Дайю принесли на пляж не на зустріч зі смертю, а щоб передати комусь. Сидячи в темній машині та поглядаючи на вікна квартири Франків, які о цій годині були, як не дивно, освітлені, він питав себе, чи могло статись так, що Дайю пережила мандрівку на пляж, але жодних висновків не дійшов.
Вейси мали чіткий мотив для організації зникнення Дайю: цим вони завадили Ґрейвзам отримати зразки ДНК і відновити контроль над мільйоном фунтів у «синіх фішках». Вбивати її не було потреби: досить було надійно сховати Дайю від Ґрсйвзів. Але якщо Дайю жива, то де вона? Невже у Мадзу чи Джонатана є якісь невідомі родичі, які погодилися прихистити дитину?
Якщо Дайю жива, тепер їй мало бути двадцять вісім років. Чи погодилася б вона мовчати, знаючи, що навколо її буцімто утопленої семирічної версії виросла ціла секта?
У передостанньому рядку листа Робін відповіла на питання, яке поставив їй Страйк у попередній записці: чи є вірогідність, що її інкогніто на Чапмен-Фарм розкрито, у світлі того, що до Страйка підійшла незнайома жінка з явною метою завадити його стеженню?
Не знаю, чи ця твоя жінка якось пов’язана з церквою, але сумніваюся, що тут хтось знає чи підозрює, хто я насправді.
Рух біля входу до будинку, де мешкали Франки, змусив Страйка підняти голову. Брати на півзігнутих ногах ішли до свого розваленого фургона, тягнучи важкі ящики і пакети, на вигляд із продуктами. Біля фургона Франк-молодший спіткнувся, і з ящика випало та відкотилося кілька великих пляшок мінеральної води. Страйк, який уже фільмував обох, побачив, як старший брат почав лаяти меншого, поставивши свій ящик на землю. Збільшивши зображення, він роздивився, що з ящика стирчить згорнута мотузка.
Страйк дав фургону невелику фору, а тоді поїхав слідом. Скоро брати зупинилися перед складом зберігання у Кройдоні. Тут детектив побачив, як вони розвантажили фургон і понесли ящики та продукти до будівлі складу.
Звісно, купити мотузку чи фургон — не злочин, і так само не злочин орендувати комірку та покласти туди їжу і воду, але Страйку вся ця діяльність здалася вельми загрозливою. Він не знаходив жодного вірогідного пояснення цим учинкам, крім одного: що брати планують викрасти й ув’язнити акторку, яка недостатньо охоче приділяла братам увагу, якої вони вимагали від неї. Наскільки він знав, поліція досі не навідувалася до Франків і не відстрашила їх. Страйк сильно підозрював, що це питання постановили вважати непріоритетним, адже Майо могла дозволити собі найняти приватних детективів, щоб стежили за її сталкерами.