В дитинстві я щиро вірив, що Джонатан Вейс — мій батько. Ми всі називали його «Тато Джей», а про сімейні стосунки я дізнався з Біблії та інших священних книг, які ми вивчали. Лише з часом я зрозумів, що Тато Джей мені не родич. Для маленької дитини це все дуже складно, але звикаєш, бо всі навколо звикли.
Мадзу Вейс, дружина Тата Джея, виросла на Чапмен-Фарм. Вона жила там ще в часи Ейлмертонської комуни…
Страйк кинув читати і вирячився на останні чотири слова. «В часи Ейлмертонської комуни».
Ейлмертонська комуна. Ейлмертонська комуна.
Розвалені сараї, діти бігають без нагляду, двором походжають брати Кровтери, а вдалині височіє дивна кругла вежа, схожа на шахову фігуру — все це знову постало перед його очима. Обкурена мама намагається плести віночки для дівчаток; ночі в обшарпаних гуртожитках без замків на дверях; постійне відчуття безконтрольності й дитячий інстинкт: тут щось не так, тут десь поруч чигає неясна небезпека, якої ще просто не видно.
До цієї миті Страйк гадки не мав, що Чапмен-Фарм — це те місце: коли він там жив, ферма називалася «Форджмен-Фарм». Пістрява мішанина родин працювала на землі й жила у купці занедбаних будівель, а брати Кровтери управляли процесом. В Ейлмертонській комуні релігією навіть не пахло, але огида Страйка до сект зародилася саме за ті пів року, проведені у Форджмен-Фарм, пів року, що стали найпаскуднішим періодом його нестабільного, уривчастого дитинства. Над комуною домінувала постать старшого з братів Кровтерів, — довготелесого, сутулого, з масним волоссям, довгими чорними бакенбардами і вусами, схожими на велосипедне кермо. Страйк буквально бачив перед очима зачароване материне обличчя, коли вона слухала лекції Малкольма Кровтера, який біля вогнища розповідав членам комуни про свої радикальні погляди і особисту філософію. Також він добре пам’ятав свою непереборну антипатію до цього чоловіка, власне, нутряну відразу. Коли на ферму навідалася поліція, Леда вже виїхала і забрала дітей. Більше пів року на одному місці вона не витримувала. Читаючи в Лондоні газетні статті про поліційний рейд, вона була певна, що до комуни прийшли за пацифізм, м’які наркотики і філософію повернення до природи. Тільки замітки про судовий процес змусили Леду неохоче визнати, що їй просто пощастило, а насправді та пасторальна ідилія виявилася розплідником педофілії. Вірна собі, вона відкинула всю цю історію як аномалію і продовжила неспокійне існування, тож син і донька — коли вона не кидала їх на тітку й дядька у Корнволлі — постійно перебували то в одному, то в іншому ненадійному помешканні та хаотичній ситуації, куди вона їх втягнула.
Страйк випив третину свіжої пінти і лиш тоді зосередився на аркуші перед собою.
Мадзу Вейс, дружина Тата Джея, виросла на Чапмен-Фарм. Вона жила там ще в часи Ейлмертонської комуни, і це ніби її приватне королівство. Думаю, вона ніколи не бувала у центрах в Бірмінґемі та Ґлазґо, а в Лондонському храмі — хіба кілька разів. Я завжди боявся Мами Мадзу (так її повинні називати віряни). Вона схожа на відьму — обличчя біле, волосся чорне, ніс довгий і гострий, очі дивні. Вона ходить у шатах, а не в однострої, як всі інші. В дитинстві мені снилися кошмари, в яких Мама Мадзу підглядала за мною крізь замкові щілини та слухові вікна.
Фішка Мадзу — контроль. Людині, яка її ніколи не бачила, це важко пояснити. Вона могла змусити людину зробити що завгодно, навіть заподіяти собі шкоду, і я жодного разу не бачив, щоб хтось їй відмовив. Один із моїх перших спогадів про життя на Чапмен-Фарм — це як підліток на ім’я Джордан шмагав себе по обличчю шкіряною нагайкою. Я запам’ятав це ім’я, бо щоразу, коли Тато Джей його бачив, починав наспівувати духовний гімн: «Плинь, Йордане, плинь». Джордан був значно вищий за Мадзу, але стояв перед нею на колінах із закривавленим обличчям і шмагав себе, поки вона не сказала припинити.
Хоч всі казали, що Мадзу добра, свята людина, я завжди вважав її жахливою. Тепер я розумію, що з відрази до Мадзу почалися мої сумніви щодо церкви в цілому, але тоді мені здавалося, що це тільки Мадзу зла, а не вся церковна культура паскудна.
Мадзу терпіти не могла Луїзу і завжди дивилася, щоб їй загадували найнеприємнішу роботу за будь-якої погоди. Коли я підріс, то зрозумів: це тому, що моя мама спала з Джонатаном. Мадзу не любила жінок, з якими Джонатан спав.