— Джайлз має питання.
— То нехай заходить. Іди собі, Артемідо, — сказав цілковито розслаблений і знов усміхнений Вейс.
— Дякую, — відповіла Робін.
Проходячи повз двох розлючених жінок, вона відчула характерну суміш ладану та немитого тіла, якою пахнула Мадзу. Опинившись у коридорі, Робін мало не побігла. Над головою горлало немовля, у голові гуділа паніка, тіло там, де його торкався Вейс, пекло, ніби він затаврував її крізь одяг.
«Тікай, тікай негайно».
«Але вони побачать мене на камерах».
Робін відчинила двері із різьбленими драконами і вийшла. Призахідне сонце заливало небо кров’ю. Через подвір’я прямували у своїх справах люди. Робін автоматично рушила до басейну Дайю, чия ряба поверхня рубіново сяяла під вечірнім сонцем. Незамовкаючий плюскіт фонтану відлунював у вухах.
— Утоплена пророчиця благословить…
Слова відмовлялися вимовлятися. Знаючи, що зараз виблює, і вже не дбаючи про цікаві погляди, вони помчала до гуртожитку й забігла до туалетної кабінки, де вивергнула з себе крихти поленти та рагу, спожиті за столом Джонатана Вейса, а тоді упала навколішки і зігнулася вже у сухих конвульсіях, а її плоть була аж липка від огиди.
74
Сума дев’ять зверху означає…
Наполегливість приводить жінку до небезпечного становила. Місяць майже у повні.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Минуло два дні, протягом яких Робін ні на мить не полишав страх, ще й такий, якого вона ще не відчувала. Не було куди сховатися, не було безпечного місця для втечі: вона розуміла, що було наказано невпинно пильнувати за нею, бо коли вона не спала, поруч завжди була котрась вірянка, — навіть у туалеті. Єдиним плюсом в її оточенні була відсутність Тайо, який повіз Лін невідомо куди і досі не повернувся на ферму.
Робін знадобилася уся сміливість, щоб у ніч із четверга на п’ятницю встати з ліжка і піти написати Страйкові. Вона чекала довше, ніж зазвичай, щоб точно пересвідчитися, що всі сплять, сама не ризикуючи задрімати, — так її лихоманив адреналін. Вислизнувши з гуртожитку, вона помчала через поле до лісу, щомиті чекаючи почути окрик за спиною.
Діставшись паркану, вона знайшла у камені два листи. Мерфі писав, що на два тижні летить на Сан-Себастьян, і хоч тон листа був теплий, вона відзначила натяк на невдоволення тим, що вона не складає йому товариства. Лист від Страйка розповідав про вчинений Джорданом Рейні замах на самогубство.
Написавши дві відповіді, Робін лишилася сидіти на холодній землі, паралізована страхом. Чи слід їй покинути ферму, поки ще є шанс? Перелізти через колючий дріт і дочекатися колеги, який приїде по її листи? Викликати швидку для Лін було вже надто пізно, але тепер за нею стежили так пильно, що Робін сумнівалася в можливості розвідати щось іще, лишаючись на фермі. Вона вже не вірила, що зможе поговорити з Емілі Пірбрайт, бо їх обох постійно оточували інші віряни.
Однак лишався Вілл, який у розмові з Нолі на кухні продемонстрував виразні сумніви щодо церкви. Тепер, знаючи, що це не аномалія і що Вілл щоразу спотикається на шостому кроці до чистого духу, Робін зрозуміла, чому такого розумного та освіченого молодика з великим трастовим фондом не випускають із Чапмен-Фарм замість доручати йому проведення семінарів та поїздки світом в товаристві Вейса. Якщо їй вдасться організувати ще хоч одну розмову з Віллом, це буде варте подальшого перебування на фермі.
Тож Робін склала листи, сховала їх у пластиковий камінь, порвала та викинула на дорогу записки Страйка та Раяна, тоді дві хвилини присвятила поїданню шоколадки, яку передала агенція, і пішла назад до лісу.
Вона не пройшла й десяти метрів, коли почула, як за спиною зупиняється машина, і кинулася за дерево. В освітленому зсередини салоні вона побачила Барклея, який вийшов зі своєї «мазди», обережно переліз через дріт і дістав з пластикового каменя листи Робін. Зі свого сховку Робін дивилася крізь гілки й подумала, чи не озватися до нього, але не наважилася на це. До колеги були лічені метри, але вона почувалася привидом, якому нема чого спілкуватися з живими людьми. Вона дочекалася, коли Барклей перелізе через паркан на дорогу, сяде в машину та поїде геть, а тоді повільно відвернулася, стримуючи сльози.
Непоміченою вона перейшла холодне поле і лягла в своє ліжко у гуртожитку. Почасти через спожитий цукор, а почасти через паніку після прогулянки, яка ніяк не відступала, решту ночі Робін не спала і відчула мало не полегшення, коли закалатав дзвін, оголошуючи підйом.