— Hi, ні… У мене є дещо на Паттерсона.
— Це я і сам дістану за потреби.
— Ні, послухай, — уперся Літтлджон, — я тобі можу ще дати дещо по тій церкві. У Мітча є запис. Він не віддав його, коли Еденсор його звільнив.
— Та який там ще запис, — скептично відповів Страйк.
— З отим Кевіном, як там його, отим, що втік із церкви… Кевіном Первісом, так?
— Пірбрайтом, — сказав Страйк.
— Так, точно. Мітч має запис розмови з ним на прихований диктофон.
— І нащо Паттерсону робити прихований запис розмови з Пірбрайтом, якщо Пірбрайт уже розповів Коліну Еденсору все, що знав?
— Бо вони посварилися. Пірбрайт та Еденсор, — відповів Літтлджон. — Хіба ж ні? якраз перед тим, як Пірбрайта застрелили. І не розмовляли.
Страйк дещо зацікавився цим, оскільки сер Колін і Кевін Пірбрайт і справді посварилися, а тоді мало спілкувалися у проміжку часу між атакою Кевіна на Джайлза Гармона на читанні книжки останнього та вбивством Пірбрайта.
— Був же той лист, здається, електронний лист, який Пірбрайт відправив Еденсору, — благально сказав Літтлджон, — де Пірбрайт казав, що намагається зібрати докупи речі, про які забув чи якось так, авжеж? Розслідування Мітча не просувалося далі, тож він відправив Фару поговорити з Пірбрайтом і, може, щось із нього витягнути. У Пірбрайта з головою була біда, тож Мітч боявся, що у випадку відкритого інтерв’ю Пірбрайт розпатякає про нього у своєму блозі. Він тоді став дуже балакучий.
— Чому Паттерсон не передав цей запис Еденсорові?
— Бо якість лайно. Нічого не розібрати. Фара напартолила, але потім сказала Мітчеві, що Пірбрайт все одно нічого корисного не сказав.
— І це отакий цінний доказ ти мені пропонуєш, щоб я тебе не виганяв? Нерозбірливий запис розмови, яка не містить нічого цінного?
— Ну так, але ж це ти, ні? — із відчаєм спитав Літтлджон. — Ти знатимеш, що з ним робити.
Якщо можна було в такій ситуації ще підлити олії у вогонь, то саме спроба підлеститися після зради здатна була розлютити Страйка. Йому знову знадобилося чимале зусилля, щоб не послати Літтлджона до курвиної матері.
— А якщо розмова не містить нічого цінного, нащо Паттерсон її зберігає?
— Та власне він не… він закинув ту касету в сейф і забув про неї. Я її там бачив, як востаннє зазирав.
— Гаразд, — повагом промовив Страйк, — принеси мені цей запис, і тоді я згоден на ще одну розмову про твої подальші перспективи на цій роботі.
«І це, бляха, буде коротка розмова».
— Дякую! — розчулився Літтлджон. — Дякую, Корморане, я тобі такий вдячний, слів нема. Мені справді потрібна ця робота, ти маєш зрозуміти, що мені справді дуже важко, але маючи постійну роботу, я викручуся… візьму кредит чи що… ти не пошкодуєш. Я людина вірна, — безсоромно додав він, — і добра не забуваю. Такого відданого цій агенції, як я, ти ще не…
— Прибережи це все на потім. Ти ще не приніс мені запис.
Щойно Літтлджон пішов з офісу, Страйк набрав Мідж.
— Драсті, — доволі швидко відповіла вона.
— Не розкажеш мені, чого ти ходиш на закупи з нашою клієнткою?
— Що? — стрепенулася Мідж.
— Ти. Таша Майо. «Вейтроуз», — промовив Страйк, якому вже геть уривався терпець.
— Я не ходила з нею за закупи, — ніби не повірила власним вухам Мідж. — Просто один з них порвався, та й усе.
— Хто порвався?
— Пакет, пакет порвався, а ти що подумав? Я допомогла їй зібрати продукти.
— І оце ти називаєш прихованим стеженням — позбирати їй продукти?
Срака-мотика, Страйку, — роздратувалася Мідж, — що я мала робити? Стояти і дивитися, як вона ловить бляшанки по всій вулиці? Якби я їй не допомогла, це виглядало б значно сумнівніше. Жінки так роблять — допомагають одна одній.
— Чому ти була у неї вдома вчора вночі?
— Та яка ніч, дев’ятої ще не було… а звідки ти знаєш?..
— Відповідай на довбане питання.
— Вона мене сама покликала, — наїжачилася Мідж. — Почула якийсь гуркіт біля задніх дверей. Її брат повернувся до себе на північ, вона вдома сама-одна, а ти її тими Франками серйозно залякав.
— І що там гуркотіло?
— Кіт перекинув смітник.
— І довго ти була в будинку?
— Не знаю, може, годину.
— Що ти в біса робила там цілу годину?
— Я ж кажу, вона смикана як не знаю хто! Але звідки ти…
— Тебе сфотографували. Літтлджон щойно показав мені фото.
— От паскуда довбана, — ахнула Мідж.
— І що сталося, поки ти була в будинку?
— Ти на що, бляха, натякаєш? — обурилася Мідж.
— Я поставив чітке питання.
— Каву пили.