Жінки біля вікна відвернулися, налякано і побожно перешіптуючись. Одні здавалися нажаханими, інші були ніби в екстазі. Маріон Гакслі рушила через спальню, усміхаючись, а тоді зі свого ліжка кинула на Робін погляд, повний зловтіхи і тріумфу.
ЧАСТИНА ШОСТА
Кань/Хлань
Попереду й позаду хлань у хлані.
У такій небезпеці слід найперше зупинитися й заждати,
Інакше впадеш у провалля хлані.
Так вчиняти не слід.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
78
У житті людському… піддаватися кожній забаганці негоже, а затятість у цьому веде до приниження.
" Ї Цзін», або «Книга Змін»
Якби Страйк знав, що сталося з його партнеркою за минулу добу, він би уже мчав до Норфолку. Проте перебуваючи у незнанні щодо перебігу подій на Чапмен-Фарм, він прокинувся у середу в радісному настрої, передчуваючи, як наступного вечора забере Робін із ферми: він уже попередив підрядників, що бере це завдання на себе. Ваги у ванній кімнаті повідомили неприємну новину про набрані два кілограми — звісно, через те, що він знову занадився до бургерів, смаженої картоплі та булок із шинкою. Тож Страйк поснідав кашею на воді, вирішивши повернутися до строгої дієти. За трапезою він зайшов на «Пінтерест» подивитися, чи не відповіло Місто Митарств на його питання про Дейрдре Догерті. На його розпач, усю сторінку було видалено. Усі гротескні малюнки, в тому числі і безока Дайю та білява жінка у п’ятикутному басейні, зникли, а він так і не дізнався, хто їх намалював — хоча й був певен, що видалення сторінки було спровоковане поставленим ним питанням, а отже, білявка у воді й справді була Дейрдре.
У ту саму мить, коли він буркнув «курва», задзвонив мобільний, і на екрані Страйк із острахом побачив номер Люсі.
— Що сталося? — спитав Страйк. Люсі не дзвонила б йому о шостій тридцять ранку з доброго дива.
— Ломако, вибач, що я так рано, — нерозбірливим від сліз голосом відповіла Люсі, — але щойно дзвонили сусіди Теда. Побачили, що в нього відчинені двері, зайшли до нього — а його немає, і де він — невідомо.
На Страйка ніби зійшов крижаний туман.
— Вони викликали поліцію, — провадила Люсі, — а я не знаю, що робити, чи зриватися туди, чи…
— Поки нікуди не їдь. Якщо за пару годин його не знайдуть — тоді вирушаємо.
— А ти зможеш вирватися?
— Звісно, — запевнив Страйк.
— Я почуваюся такою винною, — захлипала Люсі. — Ми ж знали, що він хворий…
— Якщо… тобто коли його знайдуть, — відповів Страйк, — обговоримо, як бути далі. Складемо план.
Він також почувався надзвичайно винним, уявляючи, як їхній розгублений дядько на світанку іде невідомо куди. Згадавши стару Тедову шхуну «Джованет» і море, що прийняло попіл тітки Джоан, Страйк щосили сподівався, що думка, ніби старий рушив туди — це просто його дурна фантазія.
Перша призначена на сьогодні зустріч нітрохи не мала відвернути його від особистих проблем, і взагалі він сердився, що мусить цим займатися. По кількох днях вагань коханець Біжу, королівський адвокат Ендрю Гонболд, відправив Страйкові короткого листа, в якому пропонував обговорити «питання під розглядом». Страйк погодився на зустріч лише тому, що хотів раз і назавжди покінчити зі складнощами, які створив йому необачний зв’язок з Біжу, але до дворівневих апартаментів адвоката близько дев’ятої прийшов у не надто товариському настрої. Всі його думки були про дядька у Корнволлі. Подзвонивши у двері квартири, яку Гонболд, вочевидь, орендував не так давно і від якої було дві хвилини пішки до Лавінґтонських судових палат, Страйк устиг підрахувати, що це житло коштує адвокату від десяти тисяч фунтів на місяць. Біжу мала вельми вагомі причини нехтувати контрацепцією. Двері Страйку відчинив високий і пихатий на вигляд чоловік зі щоками як у бладгаунда, порепаними венами на обличчі, помітним черевом і сніжно-білим волоссям, крізь яке проглядала лисина у вікових плямах. Гонболд провів Страйка до відкритої вітальні, оздобленої зі смаком, але без фантазії. Інтер’єр геть не пасував до пожильця, який ніби зійшов із картини Вільяма Гоґарта і чий вигляд вимагав тла з оксамитовими шторами і полірованим червоним деревом.
— Отже, — гучно почав Гонболд, коли чоловіки сіли один навпроти одного за скляний кавовий столик, — ви маєте для мене інформацію.