— Авжеж, маю, — відповів Страйк, якого відсутність розшаркувань цілковито влаштовувала. Він дістав телефон, відкрив на ньому фото Фари Навабі на Денмарк-стріт і поклав перед Гонбол-дом. — Знаєте її?
Гонболд видобув із нагрудної кишені окуляри в золотій оправі, тоді взяв телефон і понаближав та повіддаляв його від себе, ніби за умови правильно обраного кута та відстані на фото могла з’явитися якась інша жінка.
— Так, — нарешті відповів, — хоч під час нашого знайомства одяг на ній був геть не такий. Це Аїша Хан, вона працює на «Тейта і Бранніґана», адвокатів у справах про репутацію. Щодо неї мені телефонував сам Джеремі Тейт.
— А ви йому передзвонювали?
— Я що? — перепитав Гонболд громовим голосом, призначеним для того, щоб докрикуватися до найдальших куточків судової зали.
— Ви зв’язували з «Тейтом і Бранніґаном», щоб уточнити, чи справді вам телефонував Джеремі Тейт?
— Ні, — відповів Гонболд, — але я перевірив цю жінку. Я зазвичай не зустрічаюся з людьми отак знічев’я без клієнта. Я побачив її ім’я на їхньому сайті. Вона щойно заступила на роботу.
— На сайті була її фотографія?
— Ні, — відповів Гонболд, якому стало помітно некомфортно.
— Її справжнє ім’я, — сказав Страйк, — Фара Навабі. Вона детектив під прикриттям з агенції «Паттерсон Інкорпорейтед».
Запала секундна пауза.
— Курва! — вибухнув Гонболд. — Вона працює на якийсь таблоїд? Чи на мою трикляту дружину?
— Обидва варіанти можливі, — відповів Страйк, — але Паттерсон мав свою людину в мене в агенції протягом останніх кількох місяців. Цілком може бути, що його мета — добитися, щоб мене притягнули до суду за незаконне прослуховування вашого кабінету. Чи лишалася Навабі там на самоті?
— Так, — простогнав Гонболд, пригладжуючи ріденьке волосся. — Я запросив її, а тоді вийшов у туалет. Вона кілька хвилин була там сама. Чорт! — знову вибухнув він. — Вона була збіса переконлива!
— Вочевидь, акторське майстерність — її чеснота, бо у прихованому стеженні вона нікудишня.
— Мітчелл Паттерсон, дідько його вхопи… і як це він щоразу виходив сухим із води після стількох історій з прослуховуваннями… нічого, я його взую і висушу, навіть якщо це буде останнє…
У Страйка задзвонив мобільний.
— Перепрошую, — сказав він, беручи його зі столика. — Люсі?
— Знайшли його.
— Слава Богу, — промовив Страйк, занурившись у полегшення ніби в теплу ванну. — Де він був?
— Блукав пляжем. Кажуть, був геть не в собі. Ломако, я їду просто туди і спробую його переконати поїхати зі мною, ніби в гості, щоб ми могли з ним обговорити, як бути. Не можна його так лишати.
— Гаразд. Мені з тобою їхати?
— Не треба, я сама впораюся, але заїдеш до нас, як він буде тут, щоб ми разом поговорили? Завтра ввечері?
— Так, звісно, — відповів Страйк, чий настрій дещо зіпсувався. Робін із Чапмен-Фарм забиратиме хтось інший.
Він повернувся до вітальні і побачив Гонболда з кавником у руках.
— Бажаєте? — гаркнув він до Страйка.
— Не відмовлюся, — відповів Страйк, знову сідаючи.
Тепер обоє сиділи, і між чоловіками запала трохи незручна мовчанка. Зважаючи на те, що обоє мали секс з однією жінкою у приблизно один період часу, і з огляду на те, що Біжу завагітніла, Страйк розумів, що ця розмова неминуча, але не хотів бути тим, хто її почне.
— Біжу згадувала, що ви з нею зустрічалися раз чи два, — прогримів адвокат. — І потому.
— Так і було, — збрехав Страйк.
— Познайомилися на хрестинах, так? Сина Ельзи Герберт.
— Ільзи, — виправив Страйк. — Так, Ільза та її чоловік — мої давні друзі.
— Тобто Біжу не…
— Про вас не обмовилася жодним словом. Я не говорю про роботу за межами офісу, а вона про неї не питала.
Принаймні це було правдою. Біжу говорила винятково про себе. Гонболд задумливо придивився до Страйка. Пригубивши свою каву, він спитав:
— Кажуть, ви у своїй справі великий фахівець? Клієнти співають дифірамби.
— Це приємно, — сказав Страйк.
— Не бажаєте допомогти мені знайти компромат на дружину?
— Боюся, у нас повна черга, — відповів Страйк. Він не для того виборсався з трясовини імені Біжу та Гонболда, щоб знову в ній загрузнути.
— Шкода. Матільда бажає помсти. Помсти! — прогримів Гонболд, і Страйк легко міг уявити, як він в адвокатській перуці сипле блискавицями перед суддею. Гонболд почав перелічувати усі недавні обурливі вчинки дружини, серед яких було його відлучення від родинної винниці.