Хоч яка виснажена була Робін, вона підозрювала, що знає відповідь. Її вирішили зробити спільницею у долі Джейкоба. Мабуть, Вейси десь у глибині душі розуміли, що зовнішній світ вважає такі дії злочинними — сховати дитину, морити її голодом, відмовляти в лікуванні, за винятком «духовної роботи». Людей, які наглядали за його конанням і не звернулися по допомогу, відповідні органи за межами Чапмен-Фарм визнають винними, якщо колись про це дізнаються. Перебуванням у цій кімнаті й неможливістю звернутися по допомогу для дитини Робін прирікала на зацитькування самої себе. Хлопчик може навіть померти, поки вона буде поруч, і тоді Вейси матимуть вічний компромат на неї. Скажуть, що винна вона, і байдуже, як воно насправді.
Тихесенько й абсолютно несвідомо Робін почала нашіптувати:
— Lokah Samastah Sukhino Bhavantu… Lokah Samastah Sukhino Bhavantu…
Доклавши велике зусилля, вона обірвала себе.
«Я не повинна збожеволіти. Я не повинна збожеволіти».
85
Терпіння у найвищому прояві означає загнуздання сили.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Знаючи, що вдень залишатися біля Чапмен-Фарм не можна, бо машину зафіксують камери, і певний, що до ночі Робін не зможе дістатися до периметра, Страйк заселився в гостьовий будиночок «Фелбріґґ-Лоджу», єдиного готелю на кілька кілометрів у цій місцевості. Він планував пару годин поспати, але, звичний засинати де завгодно, хоч на підлозі, цього разу відчував таку напругу, що не зміг розслабитися навіть на чудовому ліжку Здавалося диким отак лежати в затишній милій кімнаті з кремовими шпалерами в листяних орнаментах, тартановими фіранками, купою подушок і керамічним оленем на коминковій полиці, коли в його думках панувала тривога.
Він був радісно пообіцяв Робін, що «зайде» і забере її, якщо довго не матиме звісток від неї, але відсутність пластикового каменя лякала: це означало, що в ній могли впізнати приватного детектива і тепер взяли в заручники. Діставши телефон, Страйк подивився супутникові знімки Чапмен-Фарм. Будівель там було багацько, і Страйк ладен був закластися, що частина має підвали чи приховані кімнати.
Звісно, можна звернутися до поліції, але Робін добровільно вступила до церкви, і доведеться проскочити через чимало бюрократичних обручів, щоб переконати їх в необхідності дати ордер. Не забув Страйк і про центр у Бірмінґемі та Ґлазґо, куди могли перевезти його партнерку. Що, як вона стане другою Дейрдре Догерті, яка пропала без сліду, а церква заявлятиме, що вона просто пішла від них?
Його мобільний задзвонив: Барклей.
— Є новини?
— Цієї ночі вона знову не з’явилася.
— Дідько, — сказав Барклей. — Який план?
— Спробую ще раз сьогодні, але якщо вона так і не з’явиться, я дзвоню в поліцію.
— Авжеж, — мовив Барклей, — саме час.
Коли він поклав слухавку, Страйк трохи полежав у ліжку, доводячи собі, що треба спати, поки є нагода, але за двадцять хвилин здався. У кімнаті був чайник, тож він зробив собі чашку чаю і став перед вікном, за яким було видно дерев’яний чан, який додавався до будиночка.
Знову задзвонив мобільний: Шпеник.
— Що нового?
— Ти мені п’ятисотку винен.
— Дізнався щось про дзвінок Рейні?
— Ага. Дзвонили з номера, який починається на 01263. Жінка сконтачилася з тюрмою, назвалася його дружиною, сказала, шо воно терміново…
— Це точно була жінка? — спитав Страйк, записуючи номер.
— Свин каже, шо на голос жінка. Їй погодили час дзвінка. Казала, шо не вдома, дзвонить від подружки, не хоче, шоб Рейні мав подружчин телефон. Це все, шо я взнав.
— Зрозумів, п’ять сотень твої. Дяка.
Шпеник поклав слухавку. Радий мати хоч якусь справу замість каратися тривогою за Робін, Страйк перевірив, до якої місцевості належить код 01263. Виявилося, що він використовується на чималій території включно з Кромером, Лайонс-Маутом, Ейлмерто-ном і навіть будиночком, де він нині перебував.
Прибравши кілька подушок з канапи, Страйк сів. Він курив вейп, пив чай і мріяв, щоб пошвидше збігли години, і можна було повернутися до Чапмен-Фарм.
86
Сума шість на четвертому місці означає: Чекання в крові.
Слід вибратися з ями.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Робін сиділа з Джейкобом цілий день. У нього справді почалися судоми: Робін постаралася не дати хлопчику скалічитися об ґрати, а коли він нарешті обм’якнув, обережно поклала його назад. Тричі вона міняла йому підгузки, складаючи загиджені у чорний мішок, який стояв тут для цього, і намагалася напоїти, але хлопчик був не в стані ковтати.