— Можна я просто…
Закинувши ноги на ліжко, вона упала на подушку і негайно заснула.
Страйк обережно, щоб не розбудити її, встав із ліжка і перемістився у крісло, вже не усміхаючись. Він був стривожений: Робін здавалася значно вразливішою, ніж можна було виснувати з її листів, а крізь порвану холошу штанів було видно стерту шкіру на коліні, ніби вона пересувалася навколішки. Сильне схуднення й виснажений стан, мабуть, слід було передбачити, але істерика, нестримний страх, дивна реакція на чан із водою, зловісні уривки інформації — все це складалося у серйознішу, ніж він очікував, картину. Що то в біса за «ящик», в якому її замкнули? І чому вона сказала, що єдиною альтернативою удару в обличчя був примусовий секс із сином їхнього клієнта? Страйк знав, що його партнерка — смілива людина, іноді навіть нерозсудливо смілива. Якби він не вірив у неї, то нізащо не відправив би на Чапмен-Фарм під прикриттям, але тепер здавалося, що треба було послати туди когось із чоловіків, відмовивши Робін у її проханні.
Гуркіт машини змусив Страйка підвестися і визирнути у вікно.
— Робін, — тихо покликав він, підійшовши до ліжка, — поліція приїхала.
Вона не прокинулася, тож він легенько потрусив її за плече, і тоді вона підхопилася й витріщила на нього дикі очі, ніби не впізнала.
— Поліція, — сказав Страйк.
— А… — промовила Робін, — так… гаразд…
Вона із зусиллям сіла. Страйк пішов відчиняти двері.
89
Сума шість на четвертому місці означає: Вишуканість чи простота?
Білий кінь прилітає, немов на крилах.
Він не грабіжник;
Він залицятиметься у слушний час.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
З норфолкської поліції приїхало двоє чоловіків: старший, лисуватий і огрядний, і молодший, худорлявий і сторожкий. Майже півтори години вони слухали свідчення Робін. Страйк розумів, що вони хочуть якнайповніше зрозуміти суть звинувачень з її боку, адже початок такого розслідування передбачав, що треба буде отримати ордер на вхід до території, яка належить заможній і дуже схильній до сутяжництва організації. І все ж — хай навіть за подібних обставин він сам діяв би так само — повільні скрупульозні розпитування і ретельне з’ясування всіх дрібниць дратували його.
— Так, на верхньому поверсі, — втретє повторила Робін. — У кінці коридору.
— А яке в Джейкоба прізвище?
— Має бути або Вейс, або Бірбрайт… даруйте, Пірбрайт, — відповіла Робін, якій важко було не засинати. — Не знаю, котре саме… це прізвища його батьків.
Страйк бачив, як чоловіки поглядають то на її подертий спортивний костюм із логотипом УГЦ, то на синці на обличчі. Безперечно, її історія здалася їм дивною: Робін сказала, що її ударили по обличчю, але звинувачень з цього приводу вона не висуває, відмахнулася від питань про поранене коліно і тільки наполягала, що вони мають врятувати дитину, яка вмирає у кімнатці під дахом за дверима з різьбленими драконами. Підозріливо поглядали поліціянти і на Страйка: чи не цей міцний чолов’яга, що мовчки спостерігає за інтерв’ю, наставив їй синців? Коли Робін пояснила, що вона приватна розслідувачка з детективної агенції Страйка та Еллакотт у Лондоні, це сприйняли якщо не відверто підозріливо, то дуже стримано: складалося враження, що все це вимагає перевірки, та й речі, прийнятні для столиці, у Норфолку на віру ніхто не прийме.
Зрештою поліціянти вирішила, що сьогодні більше нічого не доб’ються, і пішли. Провівши їх до стоянки, Страйк повернувся до кімнати і побачив, що Робін їсть облишений раніше сендвіч.
— Послухай, — сказав Страйк, — вільних кімнат більше немає. Ти лягай на ліжку, а я зсуну стільці чи що…
— Та ну, — відповіла Робін. — Я з Раяном, ти з цією… як її… Жужу…
— Твоя правда, — погодився Страйк.
— Тож можемо обоє спати в ліжку, — сказала Робін.
— Мерфі в Іспанії, — повідомив Страйк, трохи обурений тим, що доводиться його згадувати.
— Я знаю, — відповіла Робін. — Він про це написав в останньому… — Вона позіхнула —…листі…
Доївши сендвіч, Робін спитала:
— У тебе немає чогось, в чому я могла б спати?
— Є футболка, — відповів Страйк, витягаючи її з баула.
— Дякую… дуже хочу в душ…
Робін підвелася і пішла до ванної кімнати, прихопивши футболку Страйка.