Він знову сів у крісло, з якого слухав розмову Робін з поліцією, охоплений суперечливими емоціями. Поївши, подрімавши і поговоривши з поліцією, Робін ніби трохи прийшла до тями, і це було добре, та все ж Страйк не міг не думати про те, що стороння людина могла б вирішити, що він користується ситуацією, якби він і справді ліг із Робін в одне ліжко. Мерфі цьому б точно не зрадів — хоч не сказати, що у плани Страйка входило радувати Мерфі.
Шум води у ванній збудив думки, які Страйку не можна було плекати. Знову підвівшись, він зібрав посуд і столове начиння Робін, гучно ними брязкаючи, склав на тацю і виніс за двері, щоб персонал забрав. Потім Страйк без жодної потреби перебрав свої речі, поставив заряджатися телефон, повісив куртку, постукавши при цьому вішаками: ніхто тепер не скаже, що він сидів у кріслі, слухав душ і уявляв свою ділову партнерку голою.
Робін тим часом намилювала стерті коліна, вдихаючи незнайомий запах гелю для душу й починаючи усвідомлювати, що вона справді вирвалася з Чапмен-Фарм. Розмова з поліцією була втомлива, але ніби заземлила її. Стоячи під гарячою водою й тішачись приватності, дверям із замком і присутності Страйка за ними, вона подумала, що пережила ще не найгірше: адже вона не дитина, нездатна втекти, без друзів і в повній владі режиму, що панує на Чапмен-Фарм. Попри утому тіла вона знову відчувала нервову бадьорість.
Насухо витершись, вона вичавила трохи Страйкової пасти, якомога краще почистила зуби краєм рушника і надягнула його футболку, яка для неї була приблизно як мінісукня. А тоді, шкодуючи, що не можна їх спалити просто зараз, віднесла кофту і штани з логотипом УГЦ до кімнати, поклала на крісло і, не помічаючи, що Страйк старається на неї не дивитися, лягла в ліжко. Склянка бренді, яку він їй замовив, досі була на столику. Робін потягнулася по неї і зробила ще один великий ковток: смак бренді неприємно контрастував із зубною пастою, але їй подобалося, як від нього пече в горлі.
— Як ти? — спитав Страйк.
— Нормально, — відповіла Робін, сідаючи і спираючись на подушки. — Боже, як… як добре бути на волі.
— Радий це чути, — сердечно відповів Страйк, так само не дивлячись на неї.
— Вони жахливі, — сказала Робін, хильнувши ще бренді, — просто справжнє зло. Я думала, що знаю… ми всяке бачили, але УГЦ — це щось інше.
Страйк відчував, що вона хоче поговорити, але боявся знову підштовхнути її до розбитого стану, в якому Робін перебувала до приїзду поліції.
— Можеш не розповідати мені просто зараз, — сказав він, — але, наскільки я зрозумів, минулий тиждень був кепський?
— Кепський, — відповіла Робін, уже не така бліда після кількох ковтків бренді, — це ще м’яко сказано.
Страйк сидів у кріслі, а Робін почала розповідати про події останніх десяти днів. Вона не стала розписувати, як їй була страшно, і вилучила деякі деталі — Страйку не треба було знати, що в ящику вона обмочилася, що кілька годин тому вона чекала на зґвалтування (друге в житті), чи де її торкалися руки Джонатана Вейса, коли вони лишилися наодинці у кабінеті з павичево-синіми стінами — але голих фактів вистачило, що підтвердити найгірші побоювання її партнера.
— Курва, — вимовив він, коли вона договорила. — Робін, якби я…
— Це мусила бути я, — заперечила вона, вірно вгадавши, що він хоче сказати. — Якби ти відправив туди Барклея чи Шаха, вони б стільки не дізналися. Треба бути жінкою, щоб побачити те, що бачила я.
— Цей ящик… це ж просто довбані тортури.
— Ще й дуже ефективні, — зі смішком відповіла вже дуже рум’яна від бренді Робін.
— Якщо…
— Я вирішила піти туди. Це не твоя відповідальність. Я цього хотіла.
— Але…
— І тепер ми знаємо.
— Знаємо що?
— Знаємо, як далеко вони готові зайти. Я легко уявляю, як Вейс зі сльозами на очах натискає на гачок пістолета. «Я шкодую, що мушу це робити».
— Думаєш, це вони вбили Кевіна Пірбрайта?
— Саме так.
Страйк вирішив не розвивати цю тему, хоч і дуже хотілося. Одна справа — дати Робін вилити душу, але серед ночі розводити теорії про убивства — це вже занадто, тим паче що Робін мала червоні щоки не тільки від алкоголю, а й через виснаження.
— Ти точно не проти…
— Та ‘кі проблеми, — відповіла Робін уже трохи нерозбірливо.
Тож Страйк і собі сходив до ванної і повернувся у трусах-боксерах і футболці, в якій ходив цілий день. Робін встигла заснути просто на місці.
Страйк вимкнув світло і тихо, щоб не розбудити її, ліг, та коли матрас прийняв його повну вагу, Робін стрепенулася і в темряві намацала його руку й міцно стиснула її.