Страйк чудово зрозумів, чому сер Колін сховав обличчя у долонях. Тоді він глибоко зітхнув, опустив руки, випрямився і тихо промовив:
— Що ж, я радий, що Джеймса тут немає.
Пригадавши, як старший син сера Коліна лютував із приводу Вілла на їхній єдиній зустрічі, Страйк мовчки погодився.
— Гадаю, важливо взяти до уваги, що на Чапмен-Фарм карають за відмову від «духовного єднання» — іншими словами, за відмову від сексу. Важливо бачити стосунки Вілла та Лін у цьому контексті. Їх обох змусили вважати, що «духовне єднання» не просто прийнятне, а й праведне.
— І все ж…
— Церква не святкує дні народження. Лін може сама не знати, скільки їй років. Вілл міг думати, що вона доросла, коли це сталося.
— Незважаючи на це…
— Я не думаю, що Лін висуне обвинувачення, — провадив Страйк, знову говорячи тихіше, бо повз їхній столик проходила дебела пара середніх літ. — Робін каже, що Лін прихильна до Вілла і любить їхню спільну доньку. Вілл також приязно ставиться до Лін. Робін вважає, що коли Вілл почав сумніватися у вченні церкви, то водночас згадав і уявлення про мораль зовнішнього світу, бо нині він відмовляється від сексуальних стосунків із Лін.
Офіціант приніс їхні страви. Страйк не без заздрості дивився на пиріг зі стейком і нирками, який замовив сер Колін: сам він узяв сібаса, хоч риба давно йому обридла.
Сер Колін з’їв шматочок свого пирога й відклав ніж та виделку. Здавалося, йому млосно. Бажаючи підтримати клієнта, якому він співчував значно більше, ніж багатьом інших людям, що зверталися до його агенції, Страйк сказав:
— Утім, Робін знайшла нам кілька міцних зачіпок, і я сподіваюся, що принаймні одна з них допоможе нам сформулювати обвинувачення проти церкви. По-перше, є хлопчик на ім’я Джейкоб.
Він розповів про критичний стан здоров’я Джейкоба, його занедбаність і відсутність медичного піклування, а тоді — про розмову Робін із поліцією за кілька годин по виходу з ферми.
— Якщо відповідні органи зможуть потрапити на ферму й оглянути дитину — і цілком можливо, що вони це вже зробили — ми матимемо серйозні обвинувачення проти УГЦ. Робін чекає звісток від поліції з дня на день.
— Що ж, це, звісно… ні, не добра новина, бідолашна дитина, — сказав сер Колін, — але якщо для різноманіття вдасться змусити Вейсів захищатися…
— Саме так, — кивнув Страйк. — І Джейкоб — це тільки одна зачіпка, яку Робін має. Наступна — це сама Лін. Її забрали з ферми після гострої реакції на якусь траву, яку вона спожила, щоб викликати викидень… дитина не від Вілла, — додав Страйк. — Як я вже казав, він тепер відмовляється спати з нею.
— Що означає «забрали з ферми»?
— Вона не хотіла їхати, вочевидь, через доньку, але її силоміць вивезли з території. Поки нам не вдалося дізнатися, де вона. У жодному шпиталі такої пацієнтки не знайшлося. Звісно, вона може перебувати в одному з інших центрів УГЦ, але я провів невелике дослідження і маю сильну підозру, що вона знаходиться у стаціонарній клініці в Боремвуді, якою керує доктор Джов.
— Мені відомий цей заклад, — відповів сер Колін. — Агенція Паттерсона відправила туди свою людину, але нічого цінного вона не дізналася. Це просто фешенебельне спа, жодних очевидних оборудок, ніхто не намагався завербувати їхню людину в УГЦ.
— І все ж із великою вірогідністю саме там утримують Лін. Як я казав, вона потребувала невідкладної медичної допомоги, але лишати її без нагляду когось із очільників церкви вони не хочуть — існує високий ризик, що Лін втече, — Робін на власні вуха чула, як вона пропонувала Віллу зробити «те саме, що Кевін».
Якщо ми зможемо знайти Лін і вирвати з їхніх пазурів, матимемо дуже цінного свідка. На думку Робін, право опіки над донькою переважить для Лін відданість церкві, а якщо ми витягнемо дитину, слідом за нею може вийти і Вілл. Але до пошуків Лін я волію підійти з великою обережністю, бо якщо сполохаємо УГЦ, вони можуть сховати її невідь-де. Якщо ви готові до таких витрат, я б відправив до клініки когось із наших людей — звісно, не Робін, але в нас є ще одна жінка-детектив.
— Так, звісно. Подбати про цю дівчину — мій обов’язок. Зрештою, вона мати моєї онуки…
Очі сера Коліна наповнилися сльозами.
— Дуже перепрошую… на кожній нашій зустрічі я…
Офіціант саме підійшов до столика спитати в сера Коліна, чи з його пирогом щось негаразд.
— Ні, — слабким голосом відповів сер Колін, — все дуже смачно. Я просто не надто голодний… дуже перепрошую, — повторив він до Страйка, витираючи очі, коли офіціант відійшов. — Саллі, знаєте, так мріяла про онучку. У нас в родинах більше народжуються хлопчики… але це сталося за таких обставин…