Страйк дочекався, щоб сер Колін опанував себе, а тоді продовжив.
— Робін має і третю можливу зачіпку: одну з сестер Кевіна Пірбрайта.
І він розповів про спробу втечі, яку Емілі вчинила у Норвічі.
— Боюся, це означатиме нові витрати, — сказав Страйк, — але я пропоную відправити когось із наших людей до Норвіча, і коли Емілі знову поїде збирати гроші для церкви, спробувати поговорити з нею. Робін детально описала її. Вони з Емілі потоваришували, і я вважаю, що при згадці Робін Емілі може погодитися піти з моєю людиною.
— Так, я не проти, якщо ви спробуєте і це, — сказав сер Колін, перед яким остигав ледь надломлений пиріг. — Якщо я допоможу сестрі Кевіна вибратися звідти, то ніби зроблю щось для нього… що ж, — провадив він, явно приголомшлений, але налаштований шукати позитив, — ваша партнерка зробила величезну роботу. За чотири місяці вона зробила більше, ніж Паттерсон і компанія за півтора роки.
— Я їй перекажу. Це для неї дуже важливо.
— Вона не змогла прийти? — спитав сер Колін.
— Так, — відповів Страйк. — Я хотів, щоб вона відпочила. Вона там багато пережила.
— Але ви не хочете, щоб вона дала свідчення, — з ноткою питання сказав сер Колін. Розумний клієнт — для різноманіття — був для Страйка великим полегшенням.
— Не за поточних обставин. Адвокати церкви легко зіграють на небезсторонності Робін, адже вона проникнула туди саме з метою пошуків компромату. Культура страху в церкві настільки потужна, що вони, напевно, згуртуються і залякають кожного на Чапмен-Фарм, хто міг би підтвердити слова Робін. Якщо вона, не маючи підтвердження, почне робити заяви про надприродні явища і тортури…
— Тортури?
— Її на вісім годин замкнули у ящику, поставивши на коліна і зігнувши до підлоги, без можливості змінити позу.
Наскільки розгледів у приємному розсіяному світлі Страйк, сер Колін збліднув.
— Кевін розповідав мені, що їх прив’язували до дерев і так далі, але про ящик нічого не казав.
— Гадаю, його призначають за найбільші гріхи, — відповів Страйк, вирішивши не казати серові Коліну, що його син теж зазнав цього покарання.
Він завагався, не знаючи, як краще подати свою наступну тезу. Страшенно не хотілося гасити ту слабку надію, що він був запалив у своєму клієнті, а ще він чудово розумів, що сер Колін щойно погодився платити агенції втричі більше.
— Відкриття Робін значно покращили наше становище, — почав він. — Якщо нам пощастить, якщо ми витягнемо Лін та Емілі, і вони згодяться говорити, і якщо нам вдасться почати поліційне розслідування щодо поводження з Джейкобом, ми завдамо церкві відчутних ударів.
— Але все це великі «якщо», — сказав сер Колін.
— Саме так, — відповів Страйк. — Потрібно дивитися на речі реально. Вейси — майстри відбиватися від критиків. Вони можуть обрати кількох офірних цапів і повісити на них усе, в чому звинуватять церкву Робін, Лін та Емілі — і це за умови, якщо останні дві зголосяться дати свідчення. Можливо, їм не вистачить духу виступити проти церкви, яка ціле їхнє життя їх залякувала і прикушувала.
— І справді, — погодився сер Колін, — рано казати «гоп».
— Я весь час пригадую те, що почув від старшої доньки Вейса, — сказав Страйк. — Якщо трохи перефразувати, вона порівняла церкву з раковою пухлиною. Треба вирізати її всю, інакше все почнеться спочатку.
— Але як вирізати те, що пустило метастази на кілька континентів?
— Можливо, — відповів Страйк, — спосіб існує. Кевін розповідав про Дайю детально?
— Дайю? — не зрозумів сер Колін. — А, ви говорите про Утоплену пророчицю? Тільки те, що було блозі та в листах, які я вам передав. А що?
— Річ у тім, що єдиний непомильний спосіб повалити цю церкву — це розвінчати міф про Утоплену пророчицю. Якби можна було зруйнувати центральний стрижень їхньої системи вірувань…
— А це не надто амбітна мета? — спитав сер Колін. Як і боявся Страйк, він сприйняв ідею з недовірою.
— Я намагався з’ясувати, що насправді сталося на пляжі в Кромері, і маю багато питань. Наразі мені вдалося вистежити ключового свідка: ще Шері Ґіттінз, жінка, яка відвела Дайю на пляж, де та втопилася. Я сподіваюся незабаром поговорити з нею. А ще ми маємо убивство Кевіна.
У цю мить підійшов офіціант забрати тарілки і запропонувати десерт. Обоє чоловіків відмовилися, але попросили подати каву.
— А що з убивством Кевіна? — спитав сер Колін, коли офіціант пішов.