Тим не менш, дорогою на Денмарк-стріт Страйк думав про смерті Дайю Вейс та Кевіна Пірбрайта. Сер Колін Еденсор був правий: Страйк не мав доказів на підтримку своїх підозр. Може, і справді він замахнувся надто високо, надумавши розвінчати міф про Утоплену пророчицю, на який ніхто не зазіхав протягом двадцять одного року. Та зрештою, вирішив детектив — який після свого сібаса лишився голодний, проте відчував, наскільки легше стало ходити без уже скинутої зайвої ваги — якщо мати гідну мету і як слід постаратися, результати бувають просто дивовижними.
91
Сума дев'ять на четвертому місці означає: Обтяжені веселощі не умиротворяють.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Поки Страйк кавував із сером Коліном Еденсором, Робін пила чай за столом у себе в вітальні. Перед нею були розгорнуті ноутбук та записник, і вона поринула в роботу, насолоджуючись тимчасовим спокоєм. Сусід згори зі своєю вічною музикою був на роботі, а ще вона зуміла вигнати з квартири батьків, відправивши їх на закупи.
Звикання до лондонської квартири після життя на Чапмен-Фарм давалося Робін важче, ніж вона очікувала. Вона почувалася стривоженою, розгубленою і перевантаженою — і не тільки через свободу, а й через невсипну пильність матері, яка живилася найкращими намірами, проте шкодила Робін, нагадуючи їй про ненастанне стеження, від якого вона щойно втекла. Тепер — запізно — вона зрозуміла, що по поверненню до Лондона насправді потребувала тиші, простору і самоти, щоб заново утвердитися в зовнішньому світі і зосередитися на довгому звіті для Страйка, в якому вона упорядковувала все, що поки не розповіла йому про життя на Чапмен-Фарм. Почуття провини за чотири місяці тривоги, які витримали її батьки, змусили Робін погодитися на їхній приїзд, та хоч як вона їх любила, вона з нетерпінням чекала на їхнє повернення до Йоркширу. На жаль, батьки погрожували лишитися ще на тиждень — «щоб ти не була сама», «щоб ми за тобою приглянули».
Зі сходового майданчика почувся звук ліфта, і в Робін упало серце. Поки вона зустрічала батьків, мобільний, що лишився на столі, задзвонив.
— Вибач, — сказала Робін навантаженій пакетами мамі, — треба відповісти. То, мабуть, Страйк.
— Ти маєш відпочивати від роботи! — заперечила Лінда, але Робін не стала слухати. І справді, на екрані був телефон її партнера. Робін прийняла дзвінок.
— Привіт, — сказала вона, а Лінда гукнула навмисно голосно:
— Закінчуй скоріше, ми купили тістечка. Ти повинна їсти і відпочивати!
— Я невчасно? — спитав Страйк.
— Вчасно, — відповіла Робін, — тільки дай мені дві хвилини, добре? Я передзвоню.
Вона відключилася і підійшла до дверей тісної кухні, де її батьки розкладали продукти.
— Я вийду подихаю, — сказала їй Робін.
— Нам чогось не можна чути? — спитала Лінда.
— Ні, просто він дзвонить розповісти новини, як я просила, — відповіла Робін доброзичливим тоном, хоч це було нелегко. — За десять хвилин повернуся.
З ключами в руках вона майже біжка покинула квартиру. Вийшовши на Блекгорс-Роуд — де подихати можна було хіба що газами від машин — вона передзвонила Страйку.
— Все гаразд?
— Та гаразд, гаразд, — гарячково відповіла Робін. — Просто мама доводить до сказу.
— А, — відповів Страйк.
— Я їй вже разів сто сказала, що сама вирішила їхати на Чапмен-Фарм, сама захотіла там бути так довго, але…
Робін прикусила язика, але Страйк чудово знав, чим мало закінчитися речення.
— Але вона вважає винним мене?
— Власне, — відповіла Робін, яка не хотіла про це говорити, але відчувала потребу вилити душу, — так. Я їй казала, казала, що мала сперечатися з тобою за це завдання, що ти просив мене вийти звідти раніше, сказала зрештою, що хай подякує, що ти мене чекав, коли я мусила тікати, але вона… Боже, як вона бісить.
— Її можна зрозуміти, — розважливо відповів Страйк, згадавши, як жахнувся вигляду Робін, коли сам її побачив. — Це батьки, вони не можуть не хвилюватися. Ти багато їм розповіла?
— У тому-то й гумор! Я їй навіть десятої частини не розповіла! Сказала, що там недогодовують, бо воно було видно, і вони знають, що я погано сплю… — Робін не стала додавати, що вчора сама прокинулася від власних схлипувань уві сні —…але, зважаючи на те, що могла б розповісти насправді… плюс іще Раян, мабуть, їх накручував, розказуючи, як за мене переймається, поки я там була. Він намагається знайти рейс з Іспанії на раніше, але чесно, мені тільки не вистачало, щоб він об’єднався з мамою… а, і тут на сусідньому будинку ще повісили величезний плакат з Джонатаном Вейсом.