Поки дивилися меню, теревенили про те і се, і лише коли офіціант приніс Вордлові пиво і прийняв замовлення, поліціянт поклав на стіл теку.
— Тут усе, що я дістав по справі Кевіна Пірбрайта.
— Дяка, — сказав Страйк. — А що там наш фальшивомонетник?
— Арештували, — відсалютував пінтою Вордл, — і мені здається, що ми його вмовимо здати своє начальство. Вельми вірогідно, що з твоєю допомогою я нарешті отримаю підвищення, тож сьогодні пригощаю.
— Я б радше попросив тебе про послугу, — відповів Страйк.
— Так і знав, що ти не випадково обрав цей заклад, — зітхнув Вордл.
— Дочекаймося замовлення, і я все поясню.
Коли принесли закуски, Страйк розповів, що за послуга йому потрібна: щоб Вордл допоміг із доступом до даних перепису населення, закритих для широкої громадськості.
— Що там такого цікавого у тій Чапмен-Фарм?
— Це штаб-квартира Універсальної гуманітарної церкви.
— А, — озвався Вордл, — ці. Пару років тому Ейпріл ходила на їхнє зібрання. Подруга з йоги зацікавилася і потягнула її з собою. Потім туди вступила. Ейпріл, щоправда, раз сходила і все.
Вордл пожував, проковтнув і додав:
— Вона потім трохи дивно поводилася. Я почав кепкувати, вона й образилася, але мені просто ніколи не подобалася та подруга. Кристали, медитація, ота вся срань. Ти знаєш цей типаж.
Страйк, який чудово пам’ятав, як Леді час до часу вступала фантазія співати мантри, сидячи перед нефритовим Буддою, сказав, що знає, а тоді спитав:
— Тобто Ейпріл вирішила, що в цьому щось є?
— Та скоріше так захищала ту дурню, бо знала, що мене бісить ця її подруга… мабуть, дарма я так із неї кепкував, — зізнався Вордл, похмуро жуючи. — То які саме дані перепису тобі потрібні?
— Починаючи з 91 року.
— Ніфіга собі, Страйку.
— Я шукаю колишніх вірян.
Вордл підняв брови.
— Стережися.
— В сенсі?
— Вони наче всерйоз переслідують людей, які псують їм репутацію.
— Чув про таке.
— І як мені це пояснити переписній службі? Вони не дають доступу до архівів просто так.
— Наразі я чув про примус, фізичне насильство, звинувачення у зґвалтуванні та чимало випадків знущання над дітьми.
— Ісусе Христе. Для повного комплекту тільки вбивства не вистачає.
— Дай мені трохи часу, я тільки другий день це розслідую. До речі, про вбивство Пірбрайта…
— Та сама зброя раніше фігурувала у двох вбивствах, пов’язаних із наркотиками. Я тією справою не займався, про хлопа вперше почув від тебе, але питання дослідив, — сказав Вордл, киваючи на теку. — На вигляд все чисто-ясно. Судячи зі стану помешкання, у хлопа дах поїхав. Глянь на верхнє фото.
Страйк відсунув порожню тарілку, розгорнув теку і роздивився фото.
— От лайно.
— Та, мабуть, і воно там є під рештою мотлоху.
На фотографії була вбога кімнатка, завалена одягом і сміттям. Посередині лежало тіло Пірбрайта, накрите пластиком. Хтось — Страйк вирішив, що сам Пірбрайт — помалював стіни написами.
— Типовий наркоманський декор, — прокоментував Вордл, поки офіціант забирав порожні тарілки.
— Щось зникло? Він наче писав книжку про УГЦ.
— Якщо писав, то на стінах, — відповів Вордл. — Орендодавець знайшов кімнату в такому стані. В глибині шафи відкопали пакет із гашишем і стос двадцяток.
— І що, вирішили, що його вбили за пакет гашишу?
— Може, все інше забрали. Скоріше за все, він когось обікрав чи розізлив дилера, якого не можна було злити.
— Де це було?
— У Каннінґ-Тауні.
— Є відбитки?
— Тільки його власні.
— Відомо, як убивця зайшов і пішов?
— Скоріш за все, відімкнув двері відмичкою.
— Продумано, — відзначив Страйк, розгортаючи записник і починаючи писати.
— Так, досить чиста робота. Сусід Пірбрайта казав, що той із кимось балакав, а тоді впустив цю людину до себе. Мабуть, чекав на клієнта. Тоді сусід почув притишений постріл, і в Пірбрайте вимкнулася музика. Убивця скористався глушником, бо інакше б постріл чула вся вулиця, — там стіни наче картонні. Музика обірвалася через те, що куля прошила Пірбрайта і розбила його старий радіоприймач, — он ті шматки, бачиш?
Страйк ще раз роздивився фотографію Пірбрайтової кімнати. Розбите радіо лежало на крихітному столі в кутку. За ним виднів-ся блок живлення в розетці.
— Здається, там було щось іще.
— Так, це наче від ноутбука. Мабуть, то була єдина річ в кімнаті, яку було цікаво вкрасти. Не знаю, нащо йому те радіо, якщо був комп’ютер.