— Можна обійтися без образ, — відповів Страйк, знову потягнувшись по каву. — У нас би, може, щось і вийшло, якби я не гепнув його по макітрі тими кусачками.
96
Покарання ніколи не є самоціллю, а тільки служить відновленню порядку.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
— Чорт, — сказав Страйк.
Дві години тому вони з Робін помирилися, а тепер дісталися Оукліз-Роуд у Торнбері й виявили, що у Керрі Кертіс Вудз нікого немає вдома. Скромний, але охайний зблокований будиночок, який мав спільний газон зі своїм сіамським близнюком, майже нічим не відрізнявся від інших будинків на вулиці, крім хіба що оформлення вхідних дверей.
— І машини не видно, — сказав Страйк, подивившись на порожню стоянку перед будинком. — Але вони точно повернулися з відпочинку, я вранці перевіряв фейсбук. Вона буквально записує там усі переміщення сім’ї.
— Може, поїхали на закупи, якщо щойно повернулися?
— Може, — погодився Страйк, — але я боюся, що ми привернемо зайву увагу, якщо будемо тут вештатися. В таких місцях не дуже можна розвернутися.
Звідусіль дивилися вікна, а газони без кущів чи дерев означали, що сховатися було ніде. Старезний «лендровер» теж дуже виділявся серед сімейних машин.
— Поїдемо десь поїсти і повернемося за годину, що скажеш?
Тож вони сіли в «лендровер» і поїхали собі.
Містечко було маленьке, і за хвилину вони вже дісталися центральної Гай-стріт. Тут було більше різноманіття, крамниці та паби мали різні розміри, частина їх була пофарбована в пастельні барви чи прикрашена старожитніми маркізами. Зрештою Робін зупинилася біля пабу «Мальтгауз». Всередині було просторо і сучасно — білі стіни, сірі в клітинку килими і стільці.
— Обід ще не подають, — похмуро повідомив Страйк, повернувшись з бару із двома пакетиками арахісу та безалкогольним пивом для себе і томатним соком для Робін, яка сіла під великим вікном, що дивилося на головну вулицю.
— Не страшно, — відповіла вона, — краще глянь у телефон. Нам Барклей дещо прислав.
Страйк сів і дістав мобільний. Підрядник розіслав усім в агенції повідомлення, яке складалося з одного слова: «ДОСТРИБАВСЯ» — і посилання на статтю, яке Страйк відкрив.
Дивлячись, як на обличчі партнера розквітає чиста радість, Робін почала реготати. Замітка була коротка і мала такий заголовок: ТЕРМІНОВО: УЛЮБЛЕНИЙ СИЩИК ТАБЛОЇДІВ ПІД АРЕШТОМ.
Мітчелл Паттерсон, з якого було знято обвинувачення у ха-кінґу телефонів «Ньюз Інтернешенел» під час скандалу 2011 року, заарештований за встановлення жучків в офісі відомого адвоката.
Страйк сам так зареготав, що на них почали обертатися.
— Збіса пречудово, — сказав він. — Можна виганяти Літтлджона.
— Але ж не тут, — сказала Робін.
— Твоя правда, — погодився Страйк, роззираючись, — людей забагато. Тут є пивний сад, ходімо туди.
— А без мене ніяк? — спитала Робін, усміхнувшись, хоч уже збирала склянку, горішки і сумку.
— Зануда ти, — буркнув Страйк, коли вже йшли крізь паб. — Барклей би грошей дав, щоб це почути.
Коли посідали на лавки біля пофарбованого у коричневий стола, Страйк набрав Літтлджона і знову ввімкнув гучний зв’язок.
— Привіт, босе, — сказав Літтлджон. Він почав так звертатися до Страйка, відколи той дізнався, що він шпигун Паттерсона. Бадьорий тон дозволяв виснувати, що зрадливий підрядник ще не знає про арешт Паттерсона, і радісний передсмак Страйка став іще гострішим.
— Де ти зараз? — спитав Страйк.
— Стежу за Коханчиком, — відповів Літтлджон. — Ми на Пелл-Мелл.
— Зранку чув щось про Мітча?
— Ні, — відповів Літтлджон. — А що?
— Його арештували, — повідомив Страйк.
З динаміка Страйкового телефону не долинуло людської мови, але стало чути гуркіт лондонської вулиці на тлі.
— Ти ще тут? — спитав Страйк зі злостивою усмішкою.
— Так, — хрипко відповів Літтлджон.
— Власне, тебе звільнено.
— Ти… що? Ти не можеш, ти ж сказав, що мене не виженеш…
— Я обіцяв про це подумати, — відповів Страйк. — Оце подумав і вирішив, що пішов ти нахрін.
— Мудило, — сказав Літтлджон. — Ах ти ж довбане…
— Я тобі взагалі-то послугу роблю, — відповів Страйк. — Матимеш вільний час, зможеш допомагати поліції, коли вони прийдуть до тебе із розслідуванням.
— Мудило… сучара… я саме хотів… я тобі дещо знайшов по церкві, дещо нове…
— Та звісно що знайшов, — відповів Страйк. — Прощавай, Літтлджоне.