Робін, яка наливала склянку води в маленькій, але чистісінькій кухні, помітила на дверях холодильника малюнки доньок Керрі, підписані іменами «Поппі» та «Дейзі». На одному з малюнків, який називався «Ми з мамою», були дві біляві постаті в принцесиних сукнях і коронах.
— Дякую, — прошепотіла Керрі, коли Робін повернулася до вітальні і дала їй склянку. Вона ковтнула води, а тоді знову підняла очі на Страйка.
— Ви не проти продовжити? — офіційним тоном спитав той. Керрі кивнула. Її очі почервоніли та опухли, туш стекла на щоки, забарвивши їх сірим. Страйк подумав, що вона схожа на порося, а Робін згадалися юнки, що стояли нічне чування перед Маніфестацією Утопленої пророчиці.
— Отже, з Дайю ви познайомилися на фермі? — спитав Страйк. Керрі кивнула. — Якої думки ви були про неї?
— Дуже мила дівчинка, — відповіла Керрі.
— Справді? Бо люди кажуть, що вона була дуже балувана.
— Ну… хіба трохи. Але все одно мила.
— Ми чули, що ви проводили з нею багато часу.
— Так, — відповіла Керрі по ще одній короткій паузі, — мабуть, так.
— Емілі казала мені, — почала Робін, — що Дайю вихвалялася, ніби ви з нею планували поїхали і жити деінде разом. Це правда?
— Ні! — шоковано вигукнула Керрі.
— Тобто Дайю це вигадала? — спитав Страйк.
— Якщо… якщо вона таке казала, то так, вигадала.
— Як думаєте, чому вона вигадала, що поїде і житиме з вами?
— Не знаю.
— Може, хотіла, щоб інші діти заздрили? — припустила Робін.
— Може, — погодилася Керрі, — мабуть, так.
— А якої думки ви були про Вейсів? — спитав Страйк.
— Я… такої самої, як усі інші.
— Що ви маєте на увазі?
— Ну, вони були… іноді були строгі, — відповіла Керрі, — але то ж, напевно, задля доброї мети.
— Ви були такої думки? — спитав Страйк. — Що церква мала добру мету?
— Церква робила добро. Ну, були добрі вчинки.
— Ви мали на Чапмен-Фарм близьких друзів?
— Ні, — відповіла Керрі. — Нам не можна було мати близьких друзів.
Вона міцно вчепилася у свою склянку. Поверхня води тремтіла.
— Добре, пропоную згадати ранок, коли ви взяли Дайю до Кромера, — сказав Страйк. — Як саме це сталося?
Керрі прочистила горло.
— Вона просто попросила відвести її на пляж.
— А ви раніше водили на пляж інших дітей?
— Ні.
— Але Дайю не відмовили?
— Так.
— Чому?
— Бо… вона дуже хотіла, і… весь час просиласі… і я погодиласі.
— А ви не боялися, що її батькам це не сподобається? — спитала Робін.
— Трохи, — відповіла Керрі, — але ми б повернулисі раніше, ніж вони прокинутьсі.
— Розкажіть послідовно, що саме сталося, — сказав Страйк. — Як ви змогли так рано встати? На Чапмен-Фарм же немає годинників, так?
Керрі засмутилася, що він про це знає, і Страйку згадалося невдоволення Джордана Рейні тим, що йому стільки відомо.
— Коли ми розвозили овочі, нам давали маленький годинник, щоб вчасно встали.
— Напередодні поїздки на пляж ви ночували в дитячому гуртожитку, так?
— Так, — напружено відповіла вона, — я чергувала по дітях.
— А хто мав наглядати за дітьми, коли ви поїдете розвозити овочі?
Після чергової паузи Керрі відповіла:
— Ну… хтось би з ними залишивсі. З дітьми завжди ночувало двоє дорослих чи підлітків.
— Хто тоді з вами чергував у дитячому гуртожитку?
— Я… не пам’ятаю.
— Керрі, а ви впевнені, що там взагалі був хтось іще? — спитала Робін. — Емілі мені казала, що зазвичай з ними ночувало по двоє дорослих, але тоді були тільки ви.
— Вона наплутала, — відповіла Керрі. — Завжди було по двоє.
— Але хто тоді був другий дорослий, ви не пам’ятаєте? — уточнив Страйк.
Керрі похитала головою.
— Отже, ви прокинулися за будильником. Що було далі?
— Я… я розбудила Дайю, так?
— А Джордану Рейні теж дали будильник?
— Що?
— Він же теж мав їхати розвозити овочі, так?
Знову пауза.
— Він проспав.
— Але якби він не проспав, вам би не було куди посадити Дайю, правильно?
— Я вже не пам’ятаю всіх подробиць. Тільки що я розбудила Дайю, ми одягнулися і пішли до фургона.
— Ви мали вантажити овочі у фургон? — спитав Страйк.
— Ні. Все завантажили наперед. З вечора.
— Отже, ви з Дайю сіли і взяли з собою рушники, щоб купатися?
— Так.
— Можна я дещо спитаю? — сказала Робін. — Керрі, а що, Дайю була в сукні замість однострою? Чи в дев’яності члени церкви ще не носили ті однострої?