Але Робін уже дивилася на свої нотатки.
— Їстиму. Але спершу маю подзвонити Страйку.
100
Сума дев'ять на другому місці означає:
На полі з'являється дракон.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Страйк повільно крокував уздовж Чарінґ-Кросс-Роуд, повертаючись з Чайнатауна, де він на самоті повечеряв у ресторані на Вардор-стріт. Визираючи на темну вулицю за мискою сінгапурської локшини, він побачив кількох людей у синіх спортивних костюмах, які прямували в бік Руперт-Корт, про щось розмовляючи. Їхніх облич Страйк не роздивився, але недобрий гумор підказав йому, що теревенять вони про приватну розслідувачку, що кілька місяців прожила на їхній дорогоцінній фермі непоміченою.
Дорогою до офісу його оповив знайомий пригнічений стан. Думка про те, що Робін просто зараз сидить у Мерфі й дивиться ті інтерв’ю, і так псувала йому апетит за вечерею. Похмуро цмулячи вейп, поки повз нього мчали машини, Страйк зізнався собі, що сподівається отримати дзвінок від Робін, коли вона додивиться. Хоча, звісно, там у неї поруч Мерфі, — він і розрадить, і підтримає…
У нього задзвонив мобільний. Страйк дістав його з кишені, побачив номер Робін і відповів.
— Можеш говорити? — спитала вона.
— Так, звісно, роблю це багато років.
— Дуже смішно. Ти зайнятий?
— Ні. Кажи.
— Я щойно подивилася інтерв’ю поліції з Беккою Пірбрайт, і вона сказала дуже дивні речі про Шері. Тобто про Керрі.
— А Керрі там з якого дива?
— Як приклад того, що на позір диявольське може направду виявитися божественним.
— Мені потрібна примітка перекладача.
— Бекка пояснювала, що готова була почути від мене пояснення моєї поведінки з Джейкобом, бо колись знала вмістилище божественної волі, яке вчинило дещо на позір жахливе, але насправді… ну, ти зрозумів. Також додала, що Керрі «поділилася з нею своїм призначенням».
— Дуже цікаво, — прокоментував Страйк.
— І вона знає, що в Керрі є доньки. Сказала, що чекає, коли вона повернеться на ферму, ще й своїх донечок візьме.
Страйк, який саме переходив через дорогу, обміркував почуте.
— Ти ще там?
— Так, — відповів Страйк.
— Що скажеш?
— Скажу, що це навіть цікавіше, ніж те, що вона «поділилася своїм призначенням» із одинадцятирічною дитиною.
Звернувши на Денмарк-стріт, він сказав:
— То виходить, церква стежила за Шері, коли вона пішла? Це їм коштувало певних зусиль, як я розумію. Я ж тобі казав, що перед спробою самогубства Джордан Рейні прийняв підозрілий дзвінок із Норфолку, так?
— Так… але до чого тут… А! Ти хочеш сказати, що церква і за ним стежила?
— Саме так, — відповів Страйк. — І от цікаво: вони стежать за всіма, хто пішов, чи тільки за особливо небезпечними для них людьми?
— Вони зуміли вистежити Кевіна на орендованій квартирі… тобі ж відомо, що Кевіна вбили вони, — додала Робін, не дочекавшись від Страйка відповіді.
— Ми цього не знаємо, — заперечив він, відчиняючи двері внизу. — Ще ні. Але я вважаю це робочою гіпотезою.
— А як щодо листів, які отримував і рвав Ральф Догерті, коли він забрав дітей із ферми? Навіть після переїзду до іншого міста і зміни прізвища?
Страйк рушив угору сходами.
— То що спільного між цими людьми, крім того, що вони свого часу були членами УГЦ?
— Вони пов’язані або з утопленням Дейрдре, або з утопленням Дайю, — відповіла Робін.
— З Рейні тут сумнівно, — заперечив Страйк. — Адже він тоді проспав. Щодо Кевіна теж є сумніви. Скільки він мав років, коли загинула Дайю — шість? І я сумніваюся, що церква знає, що Емілі поділилася з ним своїми сумнівами. Хіба він був достатньо дорослим, щоб потрапити на Маніфестацію, коли, на нашу думку, втопилася Дейрдре?
— Був, — відповіла Робін, швидко рахуючи в голові. — Коли це сталося, йому було тринадцять чи чотирнадцять років.
— Що дивно, — відповів Страйк, — бо він наче вірив, що вона пішла з власної волі.
— Ну добре, — сказала Робін, яка чула, що Страйк піднімається металевими сходами, — побачимося завтра. Я просто хотіла розповісти тобі про Шері.
— Так, дякую. Безперечно, є про що подумати.
Робін поклала слухавку. Страйк піднявся до дверей офісу. Коли Робін висадила його в Лондоні, він одразу вирушив до Чайнатау-на, тож тепер уперше мав нагоду перевірити замок після того, як звільнив Літтлджона. Ввімкнувши ліхтарик у телефоні, Страйк нахилився до щілини.
— Попався, мудило, — пробурмотів він.