Двері відчинилися раніше, ніж вони дійшли до них. Їх зустріла зведена сестра Страйка, донька відомої актриси і зіркового рокера, його батька. На Прюденс була проста чорна сукня, на погляд Страйка — нічого особливого, а от Робін одразу здогадалася, що вона коштує десь як її іпотека за місяць.
Подібно до сера Коліна Еденсора, Прюденс мала обличчя, яке негайно вселяло симпатію — принаймні на смак Робін. Вона була не така красуня, як мати-акторка, але дуже гарненька, з веснянками і довгим, хвилястим чорним волоссям. Трохи розкосі очі і маленький усміхнений рот надавали їй схожості з бешкетним ельфеням. Зайвої ваги вона не мала, але мала виразні форми, що стало полегшенням для Робін, яка очікувала побачити худину і пласкі груди.
— Заходьте, заходьте! Дуже приємно познайомитись, — сказала Прюденс із усмішкою, потискаючи руку Робін.
— Навзаєм. У мене не завжди таке волосся, — додала Робін і негайно про це пожалкувала. На очі трапилося власне відображення у дзеркалі в передпокої. — Це частина мого прикриття.
— О, але це дуже гарно, — відповіла Прюденс, а тоді потягнулася обійняти Страйка.
— Ну нічого собі, братику. Тебе все менше і менше, оце так прогрес.
— Якби я знав, що це всім так подобається, попросив би відрізати мені другу ногу.
— Дуже смішно. Ходімо до вітальні. Я щойно відкоркувала вино.
Вона повела детективів до великої кімнати з вишуканою обставою. Гарні пропорції, великі чорно-білі фотографії на стінах, книжкові полиці й велика канапа з темної шкіри на металевому каркасі — все це мало вигляд водночас і стильний, і затишний.
— Добре, — сказала Прюденс, жестом запрошуючи Страйка та Робін сісти на диван, а сама влаштувалася у великому кріслі кремового кольору і наповнила вином ще два келихи, — про одяг. Можна спитати, навіщо він потрібен?
— Робін повинна стати схожою на багату дівчину, якій настільки нема чого робити, що вона вступає в секту.
— В секту?
— Дехто вважає їх сектою, — уточнила Робін. — У них є така собі заміська резиденція, і я сподіваюся вступити до їхніх лав, щоб потрапити туди.
На подив обох детективів, Прюденс перестала всміхатися і насупилася.
— Мова часом не про УГЦ?
Робін здивовано глянула на Страйка.
— Оце так дедукція, — сказав той. — Чому ти так вирішила?
— Бо вони засновані в Норфолку.
— Хтось із твоїх клієнтів був її членом? — раптом здогадався Страйк.
— Я не розголошую персональні дані клієнтів, Корморане, — удавано суворим тоном заявила Прюденс і посунула до нього келих із вином.
— Шкода, — поремствував Страйк, — бо нам потрібні колишні віряни.
Прюденс кілька митей уважно дивилася на нього, а тоді почала:
— Мій обов’язок — зберігати конфіденційність, тому…
— Та я жартую, — запевнив її Страйк. — Я не питаю в тебе ім’я та адресу.
Прюденс із серйозним обличчям пригубила вино. А тоді сказала:
— Думаю, вам буде непросто розговорити колишніх членів УГЦ. Такий примус лишає по собі сильне почуття сорому і помітну травму.
Побачивши їх разом, Робін вперше відзначила, що її партнер справді схожий на Джонні Рокбі. І Страйк, і Прюденс мали ту саму лінію щелепи, ту саму відстань між очима. Їй, що мала трьох братів, з якими виросла, стало цікаво, як воно — вперше зустрітися з кровним родичем після сорока. Але між братом і сестрою було дещо більше, ніж ледь помітна зовнішня схожість: видно було, що між ними вже встановилося певне мовчазне порозуміння.
— Добре, — здалася під напіжартівливим тиском Страйка Прюденс, — серед моїх клієнтів і справді є колишній член УГЦ. Власне, коли ця людина вперше розповіла мені про свій досвід, я не була певна, що здатна їй допомогти. Депрограмування людей — окремий, специфічний вид роботи. Хтось починає зловживати тим, що членам громади заборонено — починає багато їсти, п’є алкоголь. Хтось починає робити ризиковані речі, протестуючи проти нагляду та контролю. Звикнути до свободи непросто, а прохання розповісти про пережите, про речі, які їх змушували робити, може принести купу стресу.
На щастя, я знаю одного терапевта, американця, який спеціалізується на роботі з жертвами сект, тож я звернулася до нього. Він провів із моїм клієнтом кілька онлайнових сесій, які дуже допомогли, і ми повернулися до роботи, а американець інколи допомагає. Саме тому я в курсі, що таке УГЦ.
— Як твоєму клієнту вдалося вирватися? — спитав Страйк.
— А що? Вас найняли, щоб витягнути когось звідти?