Страйк викреслив Коханчика зі своїх пунктів до обговорення і перейшов до наступного питання.
— Щодо нової клієнтки: вчора ввечері, коли вже стемніло, її чоловік заїхав на Гемпстед-Гіт.
— Мабуть, не по краєвиди, — сказала Мідж.
Знаючи, що Гемпстед-Гіт — популярна місцина для гей-круїзінґу, Страйк був схильний із нею погодитися.
— Але він там нікого не зняв. Можливо, сполохали — там, де він вийшов із машини, тоді вешталася підліткова банда. Пробував там зо десять хвилин, але якщо це його звичне дозвілля, ми скоро зможемо дати дружині бажану інформацію.
— Добре, — приєдналася до розмови Пат, — бо мені зранку знову дзвонив той крикетчик, питав, коли ми його візьмемо.
— Хай його Маккейби беруть, — байдуже відповів Страйк. — Нащо нам те мудило. Та й людей у нас бракує, поки не знайдемо заміну Літтлджону.
Він викреслив «Гемпстед» зі списку.
— І тут ми переходимо до «Паттерсон Інкорпорейтед».
— То вже тепер «Обісратерсон Інкорпорейтед», — зауважив Барклей. — Йому обвинувачення висунули, бачили вже?
— Так, — відповів Страйк. — Хто б знав, що не треба ставити незаконні жучки в офісі провідного адвоката. Сподіваюся, тюремне меню буде Паттерсону до смаку. Власне, я вже отримав три резюме від людей, які намагаються врятуватися з тієї кораблетрощі. Спитаю в Шаха, чи варто призначати комусь із них інтерв’ю. Радо обійдуся без щастя працювати з Навабі, бо то повний нуль в плані стеження. Однак себе вона прорекламувала в тому дусі, що ідеально підійде для інфільтрації в клініку Джова.
— Звідки вона, бляха, знає, що ми хочемо туди потрапити? — спитав Барклей.
— Бо сама там побувала, коли над справою УГЦ ще працював Паттерсон, і це пояснює, чому Літтлджон вважав, ніби має що мені запропонувати. Вочевидь, вона йому розповіла про те, що там бачила.
— Тепер із Літтлджона вже нічого не витягнеш, — зауважила Мідж.
— Знаю, — відповів Страйк, викреслюючи зі списку пункт «Паттерсон», — але тим важливіше відправити до клініки жінку… це повинна бути жінка, — Навабі обмовилася, що клієнтура там складається з жінок на дев’яносто відсотків. Не думаю, що ти підійдеш, Мідж, — додав Страйк, бо підрядниця вже розтулила рота, — нам треба хтось…
— Я себе і не пропоную, — відказала Мідж. — Хотіла сказати, що ми взагалі-то маємо ідеальну кандидатку.
— Робін не може, вона вже…
— Страйку, та я знаю, я ж не довбана ідіотка. Таша!
— Таша, — повторив Страйк.
— Таша. Вона ж саме потрібного типажу, хіба ні? Актриса, має гроші. Наразі її п’єсу вже не ставлять. Вона нам допоможе, це не питання. Вона страшенно вдячна за…
— Тобто ти з нею спілкуєшся, так? — спитав Страйк.
Барклей та Робін взяли кожен свою каву і синхронно почали її пити.
— Так, — відповіла Мідж. — Вона більше не клієнтка. Тобто це не проблема. Так?
Страйк перехопив погляд Пат.
— Ні, — відповів він. — Це не проблема.
102
Ще раз спитай в оракула,
Чи маєш ти витонченість, постійність та наполегливість.
Тоді огуди не буде.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Збори завершилися. Пат повернулася до офісу разом із Барклеєм, який мав здати чеки, а Мідж пішла питати в Таші Майо, чи не проти та провести тиждень в ексклюзивній клініці доктора Енді Джова за гроші агенції.
— Не хочеш кави? — спитав Страйк у Робін.
— Хочу, — відповіла вона, хоч щойно випила дві чашки.
Вони прогулялися до «Бару Італія» на Фліт-стріт через дорогу він джазового клубу Ронні Скотта, куди Страйк волів ходити замість «Старбакса». Поки він купував напої, Робін сиділа за круглим металевим столиком, розглядала перехожих за вікном і хотіла бути на їхньому місці.
— Як ти? — спитав Страйк, поставивши каву на столик і сівши. Він чудово розумів, якою буде відповідь, але іншого початку для розмови не вигадав. Робін відпила зі своєї чашки, а тоді відповіла:
— Весь час думаю про її доньок.
— Так, — відповів Страйк. — Розумію.
На мить чи дві вони задивилися на машину, що проїхала за вікном, а тоді Страйк почав:
— Слухай…
— Тільки не кажи, що це сталося не через нас.
— Скажу, бо це сталося не через нас.
— Страйку…
— Вона сама це зробила. Вона прийняла це рішення.
— Так, — через нас.
— Ми ставили питання. Така робота.
— Раян точно так само сказав. «Така робота».
— І він правий, — відповів Страйк. — Чи мені приємно, що таке сталося? Ні, звісно. Але ми не накидали їй петлю на шию. Вона зробила це сама.