— А я вважаю…
— Та відвали ти зі своєю клятою психотерапією! — зашипів Джеймс. — Якщо вони стежать за людьми і вбивають…
— Я хотів сказав, — не здався Ед, — що якщо та дівчина, Лін, готова дати свідчення проти церкви…
— Вона донька Вейса, на біса їй…
— Та курва, звідки тобі знати?
— Я знаю достатньо, щоб не хотіти зв’язуватися з нею…
— Наш обов’язок — подбати про… — почав сер Колін.
— Нема в нас такого обов’язку! — закричав Джеймс. — Мені чхати на неї і на її кляту дитину. Цей малий гівнюк притягнув у наше життя Джонатана Вейса і його людей замість мами — яка була б жива, якби не довбана УГЦ, і як на мене, і Вілл, і Лін, і їхнє кляте поріддя хай самі хоч втопляться у…
Джеймс махнув чашкою у бік далекої річки, і цівка чорної і дуже гарячої рідини плеснула Робін на груди.
— …як їхня довбана пророчиця!
Робін голосно зойкнула від болю.
— Агов! — гаркнув Страйк, схопившись на ноги.
Ед і собі спробував підвестися, але травмована нога не дала.
— Джеймсе! — сказав сер Колін, а Робін відтягнула розпечену тканину від шкіри і гарячково шукала, чим би охолодитися. Ед із другої спроби підвівся і закричав на старшого брата, спершись на стільницю обома руками:
— Ти собі придумав цю довбану фантазію — але коли її знайшли, вона була вже неоперабельна, вона з’явилася задовго до того, як Вілл пішов у довбану церкву! Хочеш знайти винуватого — ось він я! Вона не перевірялася, бо п’ять місяців сиділа біля мене у довбаній лікарні!
Брати горлали один на одного так, що інших не стало чути, а Робін тим часом схопила шматок паперового рушника і опустила під холодну воду з крану, а тоді притиснула до шкіри під сорочкою, щоб не так пекло.
— Замовкніть! Ану мовчати! — закричав сер Колін, підводячись — Міс Еллакотт, мені так прикро… ви не сильно…
— Все гаразд, усе добре, — запевнила Робін, яка розвернулася до всіх спиною, бо не хотіла витирати груди на очах у чотирьох чоловіків.
Джеймс, який, вочевидь, не зрозумів, що чорна пляма на кремовій сорочці Робін — його провина, почав знову:
— Моя думка така, що…
— Вибачатися будеш? — загарчав Страйк.
— Та хто ти такий, щоб казати мені…
— Ти щойно облив мою партнерку гарячою кавою!
— Що?
— Я в нормі, — збрехала Робін.
Промокнувши опік холодними серветками, вона викинула жмуток у смітник і повернулася за стіл. Мокра сорочка липнула до шкіри. Взявши зі спинки стільця куртку, Робін надягнула її, мовчки розмірковуючи про те, що вже двоє братів Еденсорів завдали їй ушкоджень. Хай тепер Ед зробить хет-трік і дасть їй по голові своєю тростиною, чи що.
— Вибачте, — сказав дуже здивований Джеймс. — Мені дуже… я в жодному разі не хотів…
— Вілл теж не хотів, але зробив, — сказала Робін, вважаючи, що коли її вже обварили, з цього варто отримати зиск. — Він утнув безвідповідальну дурницю і знає про це, але він не хотів нікому нашкодити.
— Я хочу, щоб Лін знайшли, — тихо сказав сер Колін, не даючи Джеймсу розкрити рота. — І більше не хочу чути жодного слова на цю тему, Джеймсе. Я хочу, щоб її знайшли. А після цього…
Він подивився на Страйка.
— Я готовий профінансувати ще три місяці розслідування смерті Дайю Вейс. Якщо ви доведете, що вона сталася за підозрілих обставин і що дівчинка не божество, на яке її перетворили, це може допомогти Віллу… але якщо за три місяці ви нічого не знайдете, ми це облишимо. Тим часом подякуйте від мене вашій офісній менеджерці, яка дбає про Вілла, і… ми пильнуватимемо, чи не з’явиться червона «воксґолл корса».
106
Направду ще лишилися межові мури, на яких ми стоїмо одне перед одним. Але труднощі занадто великі. Ми провалюємося в проміжки і від цього опам’ятовуємося. Ми не можемо битися, і в цьому полягає наша добра доля.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
— Факт той, — сказала Робін, — що «корси» немає.
У дзеркало заднього огляду на шляху до Лондона вона поглядала частіше, ніж зазвичай, і була певна, що за ними ніхто не їде.
— Може, подзвониш Еденсору і скажеш, що це була фальшива тривога?
— Водій «корси» міг здогадатися, що ми його засікли, — заперечив Страйк. — Я так само вважаю, що Еденсори повинні пильнувати… Хімчистку сорочки можеш записати на рахунок агенції, — додав він. Також — але про це він не хотів говорити — тепер в салоні «БМВ» сильно пахло кавою.
— Це ніяк не відчистити, — відповіла Робін, — плюс бухгалтер все одно цього не дозволить.