— Тоді вистав рахунок клієн…
— Вона стара, а коли була нова, я її купила дешево. Мені все одно.
— А мені ні, — відповів Страйк. — Чмо косоруке.
Робін могла б нагадати, як Страйк мало не зламав їй носа, коли вона втрутилася, щоб він не побив підозрюваного, але вирішила цього не робити.
Вони розійшлися біля гаража, де Страйк тримав машину. Оскільки свої плани на вечір Робін так і не уточнила, Страйк остаточно вирішив, що вони пов’язані з Мерфі, і рушив до офісу в паскудному настрої, який пояснив собі ледь завуальованим обвинуваченням, що агенція видурює у сера Коліна гроші, з вуст Джеймса Еденсора. Робін тим часом пішла одразу на Оксфорд-стріт, купила там нову дешеву сорочку, перевдягнулася в туалеті універмагу і попшикала на себе з тестера у парфумерному відділі, щоб не смердіти кавою. Часу зайти додому перед зустріччю з Прюденс вона не мала. Робін подзвонила терапевтці напередодні, і Прюденс, яка мала йти до дантиста, запропонувала зустрітися в італійському ресторані біля його кабінету. В метро на «Кенсінґтон-Гай-стріт» Робін їхала накручена. За нею і раніше бували хвости, а коли Страйк не заспокоївся щодо «корси», яка не з’явилася на зворотному шляху до Лондона, Робін геть розхвилювалася. Був момент, коли їй здалося, що міцний чолов’яга з густими бровами стежить за нею, та коли Робін спробувала пропустити його повз себе, чоловік просто пішов собі, щось мимрячи під ніс.
Діставшись «Іль Портіко», Робін зраділа, що ресторан менший і затишніший, ніж вона собі уявляла, адже локація була фешенебельна. Її повсякденне вбрання тут було цілком до речі, хай навіть Прюденс, яка вже сиділа за столиком, мала значно елегантніший вигляд у темно-синій сукні.
— Ще не відійшла анестезія, — сказала Прюденс, показуючи на ліву щоку після того, як підвелася і розцілувала Робін. — Пити страшнувато, раптом усе виллється… Робін, ти так схудла! — додала вона, сідаючи.
— В УГЦ кепсько годують, — відповіла Робін, сідаючи навпроти. — Тобі в зубного робили щось страшне?
— Мали просто замінити стару пломбу, але знайшли ще іншу проблему, — відповіла Прюденс, обмацуючи щоку. — Ти тут раніше бувала?
— Ще ні.
— Найкраща паста в Лондоні, — сказала Прюденс і передала Робін меню. — Щось питимеш?
— Я не за кермом, — відповіла Робін, — тож візьму просекко.
Прюденс попросила принести вино, поки Робін вивчала меню, чудово розуміючи, що зараз добрий гумор Прюденс може зникнути. Коли обидві замовили страви, вона сказала:
— Ти, мабуть, здивована, що я подзвонила.
— Насправді, — відповіла Прюденс, усміхнувшись, — не дуже. У мене зі слів Корма склалося враження, що за емоційний інтелект у вашому партнерстві відповідаєш ти.
— Зрозуміло, — сторожко відповіла Робін. — Тож… ти вирішила, що я пропоную зустріч, щоб спробувати помирити тебе зі Страйком?
— А це не так?
— Боюся, що ні, — відповіла Робін. — Я тут, щоб поговорити про Флору Брюстер.
Усмішка покинула обличчя Прюденс. Як і очікувала Робін, вона не тільки засмутилася, а й розсердилася.
— Тобто він послав тебе…
— Він мене не посилав. Я тут цілковито з власної ініціативи. Може, він навіть розлютиться, коли дізнається, що я зробила.
— Але він вирахував, хто…
— Так, — відповіла Робін. — Він знає, що Місто Митарств — це Флора. Ми насправді навіть посварилися з цього приводу. Він вважає, що Флора повинна дати свідчення проти УГЦ, а не малювати картинки з побаченим там, а я сказала, що ті малюнки, можливо, допомагають їй осягнути пережите. Я сказала, що з нею там, мабуть, сталися жахливі речі. Зрештою Страйк погодився не чіпати її і не намагатися розробляти той напрям.
— Розумію, — повагом відповіла Прюденс. — Що ж, дякую за…
— Але тепер я іншої думки.
— Що?
— Я іншої думки, — повторила Робін. — І саме тому попросила зустрітися зі мною. Я хочу поговорити з Флорою.
Як Робін і думала, тепер Прюденс відверто розсердилася.
— Робін, тобі не можна цього робити. Просто не можна. Ти уявляєш, в яке становище це поставить мене? Адже Корм зумів здогадатися, хто вона, лише тому…
— Він уже знав, що Флора побувала у церкві. Він мав дати, знав, чому вона пішла — знав усе. І саме тому зумів вирахувати, хто ховається за Містом Митарств, коли ти подзвонила йому й обвинуватила у надокучанні клієнтці.
— Не має значення, що ви знали раніше. Робін, з усією повагою…
— Так само з усією повагою, Прюденс, ти мала вибір, казати нам чи ні, що хтось із твоїх клієнтів був в УГЦ. Також ти мала вибір дзвонити Страйку з обвинуваченнями чи не дзвонити. Саме ти допомогла йому вирахувати її. Ти маєш зрозуміти, що він просто зробив свою роботу.