Робін засміялася, ще раз подякувала Пат і побажала їй доброго вечора. Поклавши слухавку, вона виявила, що настрій трохи покращився. Тепер вона мала і нову теорію, і, ймовірно, заплановану конче важливу зустріч, про яку розповість Страйку, щойно той повернеться. Вона подивилася на годинник. Вейсове зібрання тривало вже з годину, але Робін знала Тата Джея: він ще тільки розминався. Мабуть, треба замовити доставку і поїсти в офісі за переглядом справи УГЦ.
З мобільним у руці вона підвелася і пішла до вікна, міркуючи, якої піци їй кортить. Сонце заходило, Денмарк-стріт поринула в тінь. Крамниці були зачинені, на частину вітрин опустили металеву жалюзі.
Робін тільки встигла вирішити, що в її піці мають бути каперси, як на очі їй трапилася висока й широка постать у чорному, яка йшла вулицею. Як не дивно, такого теплого серпневого вечора та людина накинула на голову каптур. Робін підняла телефон і ввімкнула камеру, записавши, як постать ступила на сходи перед музичною крамницею через вулицю і спустилася в підвальне приміщення.
Може, знайомий власника? Сказали зайти через інший вхід?
Робін зупинила запис і продивилася кілька знятих секунд. А тоді, знову маючи зловісне передчуття, повернулася до справи УГЦ і дістала стоп-кадри з непроханим гостем у масці і з пістолетом, які Страйк роздрукував із запису камери спостереження.
Це могла бути та сама людина — а могла й не бути. Чорна куртка була схожа, але фотографії з темного сходового майданчика були надто розмиті та не дозволяли зробити однозначний висновок.
Чи слід подзвонити в поліцію? Але що вона скаже? Що людина в чорній куртці з піднятим каптуром пройшла біля офісу і спустилася в підвал? Це важко назвати криміналом.
Гість із пістолетом, нагадала собі Робін, дочекався темряви і поки в будівлі вимкнуть світло. Тепер вона сумнівалася, що замовити піцу було гарною ідеєю. Їй доведеться відчинити доставщику нижні двері; що, як постать у чорному прорветься всередину, притиснувши до спини бідахи пістолет? Чи це в неї вже повна параноя?
«Ні, — сказав голос Страйка в її голові. — Ти просто думаєш головою. Стеж за ним. Не виходь із офісу, поки не переконаєшся, що та людина пішла».
Знаючи, що її силует може бути помітним попри жалюзі, Робін вимкнула світло в офісі, а тоді підкотила стілець Страйка до вікна і зі справою УГЦ на колінах час до часу визирала на вулицю. Чорна постать не з’являлася.
112
Сума дев’ять на четвертому місці означає:
Він наступає на хвіст тигрові.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Джонатан Вейс уже пояснив, яким чином УГЦ знайшла спільне в усіх релігіях та об’єднала їх у єдину всеохопну систему віри. Він цитував Ісуса Христа, Будду, Талмуд та — найрясніше — самого себе. Він по черзі покликав на сцену Джайлза Гармона і Нолі Сеймур, і обоє виголосили захоплені панегірики натхненному генію Тата Джея — Гармон з інтелектуальною вагомістю, яка принесла йому шквал оплесків, Сеймур — із показною дівчачою палкістю, якій натовп аплодував навіть активніше.
Поступово небо, видиме крізь скляні панелі металевого склепіння, зробилося темно-синім, а Страйкові півтори ноги через тісноту другого ряду почало пощипувати. Вейс перейшов до критики світових лідерів, а екрани над ним демонстрували кадри воєн, голоду та нищення навколишнього середовища. Натовп пересипав його короткі фрази захопленими вигуками, за довші орації дякував аплодисментами, а всі закиди та звинувачення на адресу еліт та сіячів війни зустрічав схвальним ревом. Колись же, думав Страйк, поглядаючи на годинник, воно має скінчитися? Але минуло ще двадцять хвилин, і Страйку так само було незручно й нудно, а ще кортіло відлити.
— То хто з вас допоможе нам? — нарешті загорлав Вейс, і його голос надривався від емоцій. Він стояв у промені світла сам-один, а решту огортала тінь. — Хто приєднається до наших лав? Хто стане поруч зі мною і змінить цей зламаний світ?
Він говорив, а п’ятикутна сцена почала трансформуватися, спричинивши нову хвилю криків та оплесків. П’ять панелей розійшлися, мов негнучкі пелюстки, і відкрили поглядам п’ятикутну хрещальну купіль із рядами східців усередині, щоб зручно було заходити у воду. Вейс стояв на маленький круглій платформі у центрі. Тепер він запрошував усіх охочих вступити до УГЦ прийти до нього та переродитися у церкві.
Увімкнулося світло, і частина аудиторії рушила до виходу, в тому числі й немолода любителька ірисок, що сиділа ліворуч від Страйка. Склалося враження, що її захопила харизма Вейса і схвилював його праведний гнів, але занурення в хрещальну купіль, вочевидь, здалося пані занадто радикальним кроком. Дехто виносив сонних дітей, інші розминали затерплі після кількагодинного сидіння кінцівки. Багато хто, мабуть, планував примножити статки УГЦ, купивши примірник «Відповіді», кашкет, футболку чи брелок на виході з будівлі.