— Трохи є, — погодилася Робін, знову розстібаючи чобітки. — Знаєш, — додала вона за пориванням серця, — я дуже рада, що ви з Кормораном познайомилися. Мені здається, ти… навіть не знаю… що ти — та, кого йому не вистачало.
— Справді? — просяяла Прюденс. — Бо я багато років хотіла з ним познайомитися. Так-так, багато років! Мені непросто почуватися серед них єдиною байстрючкою змішаної раси. Ми непогано ладнаємо, але я ніби не зовсім у клані Рокбі, але знаючи, що десь є Корм, якому на все це чхати і який сам торує собі шлях… Звісно, він весь час переймається, що я почну проводити з ним психоаналіз, — додала Прюденс, подаючи Робін пару від «Manolo Blahnik». — Я багато разів казала йому, що не зможу цього, навіть якби захотіла. Ці стосунки надто… надто складні… довгий час він був для мене ніби талісман. Сама думка про нього. Неможливо після цього сприймати людину об’єктивно… Ти ж залишишся на вечерю, так? Корма я вже запросила.
— Я… точно? — спитала Робін, почуваючись трохи схвильовано.
— Так, звісно, буде чудово. Деклан любить Корма і буде радий познайомитися з тобою. То що, ти береш ці, ці і ці? — спитала Прюденс, відкладаючи речей ще на кілька тисяч фунтів. — А тепер — сумочка…
Унизу в порожній вітальні Страйк знову роздивлявся фотографію кімнати Кевіна Пірбрайта, яку дав йому Вордл і яку він приніс показати Робін. Він вже кілька хвилин напружував очі, намагаючись краще роздивитися кілька загадкових моментів.
Зрештою він роззирнувся і побачив саме те, що треба: старовинне збільшувальне скло, задля краси покладене на стос мистецьких альбомів.
За десять хвилин до вітальні повернулася Робін і здивовано розсміялася.
— Що? — спитав Страйк, піднявши очі.
— Шерлок Голмс, якщо не помиляюся?
— Не смійся, а сама спробуй, — відповів Страйк, простягнувши їй фото і лупу. — Це кімната Кевіна Пірбрайта в тому стані, в якому знайшла її поліція. Мені їх Вордл дав.
— О, — сказала Робін. Вона сіла на диван поруч зі Страйком і взяла в нього фотографію і скло.
— Глянь, що він понаписував на стінах, — сказав Страйк. — Може, щось розбереш. На жаль, у нас є тільки це фото. Я сьогодні дзвонив власнику житла. Щойно поліція закінчила, він там все перефарбував.
Робін рухала збільшувальне скло туди-сюди, намагаючись прочитати кривулі на стінах. Вона так зосередилася, що аж підскочила, коли ляснули вхідні двері.
— Привіт, новий дядечку, — сказав чорнявий підліток, зазирнувши до кімнати. І зніяковів, побачивши Робін.
— Привіт, Ґеррі, — сказав Страйк. — Це Робін, моя партнерка з детективної агенції.
— О, — зашарівся хлопчик. — Клас. Привіт.
Він знову зник.
Робін повернулася до фото. Після хвилини зосередженого розглядання вона почала читати вголос:
— «П’ятеро пророків»… Що то таке над дзеркалом? «Відплата»?
— Здається, — відповів Страйк і підсунувся до неї мало не впритул.
Частину написів на стінах кімнати Пірбрайта неможливо було прочитати на фото, але тут і там виділялося якесь слово.
— «Бекка», — прочитала Робін. — «Гріх»… «соло»… незрозуміло… «солома»? А це що, «змова»?
— Схоже, — погодився Страйк.
— «Ніч перед»… «ніч перед»… Більше нічого не розберу.
— Я теж. А про це що скажеш?
Страйк показував на напис на стіні над незастеленим ліжком. Вони присунулися ще ближче, волосся Страйка торкнулося волосся Робін, і вона знову відчула електричний імпульс внизу живота.
— Схоже, — сказала вона, — що щось намагалися стерти… чи взагалі обдерли фарбу?
— Я подумав те саме, — відповів Страйк. — Ніби хтось намагався буквально здерти напис зі стіни, але не встиг. Вордл казав, що сусід Пірбрайта почав стукати в двері, коли в нього замовкла музика. Можливо, саме тому убивця втік через вікно, не встигнувши стерти весь напис.
— І лишив оце, — погодилася Робін, дивлячись на залишки ніби речення чи фрази.
Це було одне слово, розбірливе, написане великими літерами і кілька разів обведене: «СВИНІ».
10
Сума шість на другому місці означає:
Споглядання крізь щілину в дверях.
Наполегливість жінки має сприяння.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Після застереження Прюденс Страйк наступні два вечори читав «Боротьбу з контролем свідомості у сектах» у своїй квартирі на горищі. А після того наполіг, що Робін повинна ретельніше, ніж звичайно, пропрацювати своє прикриття, перш ніж іти до храму на Руперт-Корт. Він цілковито довіряв умінню Робін імпровізувати, але дещо з прочитаного й особливо слова Прюденс про те, що секта шукає слабини у психіці своїх членів, щоб ними маніпулювати, занепокоїли його.