— Боюся, що маю кепську новину, — сказала Робін. — Стовідсоткової певності немає, але цілком можливо, що Айзек Міллз мертвий. Дивися: знайшла це годину тому.
Вона передала через стіл роздруківку замітки з «Телеграфу» від січня 2011 року. Там йшлося про аварію, під час якої тридцятивосьмирічний Айзек Міллз влетів у вантажівку, котра, на відміну від нього, їхала по своїй смузі.
— Вік збігається, — сказала Робін, — а їзда по зустрічній смузі натякає на сп’яніння чи наркотичний чад.
— Чорт, — сказав Страйк.
— Я пошукаю ще, — провадила Робін, забираючи роздруківку, — бо це не єдиний Айзек Міллз, але страшенно підозрюю, що це наш хлоп. До речі, ти вже говорив із Девом про запрошення Розі Фернсбі на вечерю?
— Так, говорив, він обіцяв сьогодні зробити обліковку на тому «ґуру». Щодо Розі я тут ще таке подумав: якщо це справді її профіль, і вона справді останні кілька років подорожувала Індією, не дивно, що вона не має постійної бази в Англії. Подумав ще, що вона може дивитися за житлом матері, поки та в Канаді.
— Але на мої дзвінки там жодного разу не було відповіді. Щоразу вмикається автовідповідач.
— Нам все одно буде по дорозі, якщо вертатимемося зі Строберрі-Гілла через Річмонд. Просто постукаємо у двері на Седар-Террейс і подивимося, що буде.
У Страйка задзвонив мобільний. Він чекав, що то Люсі, але натомість побачив номер Мідж.
— Все гаразд?
— Ні, — відказала Мідж.
Із поганим передчуттям Страйк увімкнув гучний зв’язок і поклав мобільний на стіл між собою та Робін.
— Таша не винна, — з викликом почала Мідж, — чуєш? Останні два вечори їй не вдавалося підійти до флігеля, тож годину тому вона верталася з масажу й ризикнула.
— І її помітили? — різко спитав Страйк.
— Так, — відповіла Мідж. — Тип, який там працює, бачив, як вона стукала у вікно.
Очі Страйка та Робін зустрілися. Робін, злякавшись, що Страйк зараз почне горлати, зробила застережливу гримасу.
— Звісно, Таша негайно пішла, — провадила Мідж, — але погано інше…
— Тобто це було ще не погано? — зловісним тоном спитав Страйк.
— Слухай, Страйку, вона нам цим дуже допомогла, бо дізналася, що Лін там немає!
— Мідж, що ще сталося? — спитала Робін, не даючи Страйку дорікнути їй.
— Власне, вона поклала записку в кишеню свого халату, — записку для Лін про Вілла та Цін, — і… і тепер вона не може її знайти. Можливо, вона взяла не свій халат, коли йшла з масажного кабінету. А може, загубила її.
— Добре, — відповіла Робін, жестом кажучи Страйку, щоб притримав свій потік обвинувачень, — Мідж, якщо вона може прикинутися, що загубила обручку чи що…
— Вона вже пішла шукати записку до масажного кабінету, але спершу подзвонила мені, бо ясно, що…
— Ага, — втрутився Страйк, — ясно!
— Тримай нас у курсі, — сказала Робін. — Дзвони.
— Зроблю, — відповіла Мідж і поклала слухавку.
— Срака-мотика! — лайнувся Страйк, закипаючи. — Я що казав Таші? Не ризикувати! Бути суперобережною! А вона йде до сраного вікна серед білого дня…
— Так, — відповіла Робін, — я розумію.
— Не можна було посилати туди аматорку!
— Ми не мали вибору, — нагадала Робін. — Потрібна була людина, яку жодним чином не можна пов’язати з нами. Тепер лишається тільки сподіватися, що вона знайде записку.
Страйк підвівся і почав кружляти кабінетом.
— Якщо знайшли записку вони, то Джов, мабуть, уже готує Джейкоба номер два… Лін сховають і швиденько підсунуть іншу білявку. Бляха… це провал… Я дзвоню Вордлу.
І Страйк набрав його. Робін слухала, як колега пояснює ситуацію їхньому найкращому знайомому в поліції. Як вона й очікувала, Вордлу знадобилося дуже детальне пояснення, і тільки тоді він уповні зрозумів, до чого Страйк веде.
— Якщо Вордл не одразу в це повірив, уявляю собі реакцію звичайних копів, — гірко сказав Страйк, поклавши слухавку. — Не думаю, що вони сильно поспішатимуть рятувати дівчину з люксового спа. Котра година?
— Час виходити, — відповіла Робін, вимикаючи комп’ютер. — Підвеземо Пат додому?
— Ні, вона їде на зустріч з онукою. Денніс подбає про Цін, поки Вілл буде з нами.
Тож Страйк і Робін разом прогулялися до гаража, де Страйк тримав свою «БМВ». Був теплий вечір, що приємно контрастував із останніми кількома днями, коли час до часу сипалася мжичка. Вони саме дісталися гаража, коли в Страйка знову задзвонив мобільний: Люсі.
— Привіт, що каже лікар? — спитав Страйк.
— Підозрює, що в Теда був мікроінсульт.