— Мій партнер, — кивнула Робін.
— Так, — відповіла Флора, — і з його тону я зрозуміла, що в УГЦ він ніколи не був. Людина, яка там побувала, ніколи б так не написала. «Ви сильно не любите УГЦ, так?» Такий… буденний тон. А тоді я подумала, що це хтось із рідних Дейрдре хоче мене розговорити, і мені стало так… соромно… страшно… і я видалила акаунт.
— Хто така Дейрдре? — спитав Вілл.
— Мама Лін, — відповіла Робін.
Вілл уперше здався шокованим.
— Флоро, — мовила Робін, — можна я розповім, що ти, як мені здається, бачила?
І повагом, добираючи слова, Робін описала сцену, яка, на її думку, сталася під час Маніфестації Утопленої пророчиці, коли Дейрдре дістали з басейну мертвою. Коли вона закінчила, Флора, яка ледь дихала і вся побіліла, пошепки спитала:
— Звідки ти це знаєш?
— Здогадалася, — відповіла Робін. — Я була на одній Маніфестації, на якій мало не втопили мене саму. Але як вони пояснили те, що сталося? Як переконали всіх, що Дейрдре пішла?
— Коли її дістали з басейну, — затинаючись промовила Флора, — було дуже темно. Доктор Джов схилився над нею і сказав: «Усе добре, вона дихає». Тато Джей сказав усім вийти, і найперше — наймолодшим. І поки ми виходили, Тато Джей удавав, що говорить до Дейрдре, що вони розмовляють, але вона нібито так тихо відповідає, що чує тільки він. Але я точно знала, що вона померла, — додала Флора. — Я була біля сцени. Бачила її обличчя, коли її дістали з води. Піна на губах. Розплющені очі. Але ми мусили вірити Тату Джею і Мадзу. Просто мусили! Наступного дня вони всіх зібрали і сказали, що Дейрдре вигнали з церкви, і всі просто… просто прийняли це. Я чула, як люди казали: «Ну звісно, її мали вигнати, якщо вона викликала таке невдоволення пророчиці» Я пам’ятаю хлопчика на ім’я Кевін. Це мала бути його перша Маніфестація, але його покарали і не пустили. Він багато розпитував про те, що таке накоїла Дейрдре, що її аж вигнали, і пам’ятаю, як Бекка — вона була зовсім юною і вже духовною дружиною Тата Джея — вдарила його по голові й наказала не питати про Дейрдре. Саме Бекка змусила… вона змусила мене…
— Що Бекка змусила тебе робити? — спитала Робін.
Коли Флора втупилася поглядом у свої коліна і похитала головою, Робін сказала:
— Бекка і мене примушувала до всякого. Також вона намагалася втягнути мене у жахливу біду, сховавши у мене під ліжком украдену річ. Як на мене, вона майже така сама страшна, як Вейси.
Флора уперше звела на Робін очі.
— Мені теж так здається, — прошепотіла вона.
— До чого вона тебе змусила? До чогось такого, що може зробити тебе спільницею жахливих речей? Мене так само підставили, наказали доглядати присмертного хлопчика. Я розуміла, що якщо він помре при мені, вони звинуватять мене в його смерті.
— Це навіть гірше, — слабким голосом відповіла Флора, і Робін була зворушена, побачивши на її обличчі щире співчуття. — Гірше, ніж у мене… але вони справді робили з мене спільницю, я часто про це потім думала… Бекка наказувала мені друкувати листи від Дейрдре її сім’ї. І я повинна була сама вигадувати, що там писати. Треба було розповідати, що я покинула ферму, але шукаю нового життя без чоловіка та дітей… тож Дейрдре точно була мертва, — розтривожено додала Флора, — але Бекка дивилася мені у вічі і казала, що вона жива й вигнана… і при цьому змушувала мене писати ті листи!
— Мені здається, це в них такий принцип, — сказала Робін. — Вони примушують казати на чорне «біле» й називати верх низом. Це елемент контролю над твоєю свідомістю.
— Але ж це шахрайство, підробка, так? — у розпачі спитала Флора. — Вони змусили мене покривати злочин!
— Це справді був примус, — відповіла Робін. — Флоро, я впевнена, що тобі нададуть імунітет.
— Бекка досі там?
— Так, — хором відповіли Робін та Вілл. В останнього на обличчі з’явився дивний застиглий вираз, і він дуже уважно слухав історію про підроблені листи.
— Бекка хоч раз приростила? — спитала Флора.
— Ні, — відповів Вілл. Вперше він надав інформацію замість вимагати її. — Тато Джей проти, — він вважає її кров нечистою.
— Він не тому не хоче, щоб вона народжувала, — тихо відповіла Флора.
— А чому тоді?
— Він хоче, щоб вона лишалася незайманою, — пояснила Флора. — Саме тому Мадзу її не ненавидить, як інших духовних дружин.
— Я цього не знав, — дуже здивовано відказав Вілл.
— Це знають усі духовні дружини, — сказала Флора. — Я була однією з них, — додала вона.