— Вілле, — нагадала вона, — заради Бога, ховайся, я…
Заднє та лобове скло пішли міріадами тріщинок. Куля пролетіла так близько до голови Страйка, що він відчув її жар. Маючи перед очима білий екран замість скла, Робін кермувала наосліп.
— Вибий скло! — гукнула вона до Страйка, який скинув ремінь безпеки і виконав прохання. Знову гучний «бах»: куля вдарила по багажнику. Страйк вибивав розбите лобове скло, щоб Робін бачила дорогу, на них обох сипалися друзки.
Третій постріл: цього разу мимо.
— Тримайтеся! — знову попередила Робін, огинаючи розворот і ледь вписуючись на іншу смугу, так що Страйк гепнувся щокою об ціле бічне скло.
— Вибач, вибач…
— Та похрін, ЖЕНИ!
Проліт кулі наповнив думки Страйка розжареною білою панікою, його захопила ірраціональна переконаність, що машина ось-ось вибухне. Розвернувшись на сидінні, він побачив, як «форд» із розгону влетів у бар’єр.
— Приїхав… ні… чорт!..
Аварія не зупинила «форд». Він уже задкував, намагаючись розвернутися.
— Жени! ЖЕНИ!
Робін втиснула газ у підлогу, і з іншого боку дороги блимнув блакитний спалах.
— Де «форд»? Де він? Де?
— Не бачу…
— Хріна ви там забули?! — закричала Робін на поліційну машину, яка проїжджала повз, рухаючись у протилежному напрямку. — Тримайтеся!..
Вона заклала різкий поворот ліворуч на іншу, вужчу вулицю.
— Ісусе Христе, — видихнув Страйк, який знову гепнувся щокою об скло і не міг повірити, що вона взагалі зуміла сюди завернути.
— І знову! — крикнула Робін. «БМВ» трохи гойднулося, коли вона завернула праворуч.
— Хвоста нема, — сказав Страйк, дивлячись у бічне дзеркало й витираючи кров з обличчя. — Сповільнюйся… ти відірвалася… ох, трясця.
Робін знизила швидкість. Вона завернула за інший ріг, заїхала на стоянку і тут загальмувала. Руки так вчепилися в кермо, що довелося докласти свідомого зусилля, щоб їх розтиснути. Вдалині лунали сирени.
— Вілле, ти живий? — спитав Страйк, оглядаючись на молодика, який лежав у темному просторі для ніг біля заднього сидіння, весь засипаний склом.
— Так, — мляво відповів Вілл.
Темною вулицею повз них пройшла парубоча компанія.
— Любонько, та в тебе тріщина на лобовому склі, — повідомив один із них, а решта від душі розреготалася.
— А ти як? — спитав Страйк у Робін.
— Краще, ніж ти, — відповіла вона, дивлячись на поріз у нього на обличчі.
— Це скло, а не куля, — відповів Страйк, дістаючи мобільний і набираючи 999.
— Думаєш, його взяли? — спитала Робін, оглядаючись за плече туди, звідки лунали сирени.
— Скоро дізнаємося. Поліція, — сказав Страйк оператору.
119
Сума дев’ять на п’ятому місці означає:
Рішучі вчинки.
Наполегливість з одночасним усвідомленням небезпеки.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
— Це наша п’ята розмова з поліцією про УГЦ і підозрілу діяльність навколо нашого офісу, — сказав Страйк. — Я розумію, що у вас наразі немає доступу до всієї інформації, я усвідомлюю, що розповідаю багато подробиць, які видаються вам зайвими, але не брехатиму: я був би вдячний, якби ви перестали дивитися на мене як на довбаного ідіота.
Була друга година ночі. Знадобилася година, щоб серцевий ритм Страйка сповільнився до здорової частоти для сорокаоднорічного чоловіка у спокої. Він досі сидів у маленькій кімнатці для допитів, куди його відвели по прибуттю до відділку. Відповідаючи на питання, чи не знає він, у кого могло виникнути бажання в нього стріляти, Страйк детально розповів про розслідування діяльності УГЦ, яке наразі проводила агенція, порадив своєму візаві звернутися до справи про убивство Кевіна Пірбрайта, пояснив, що тиждень тому до їхнього офісу намагалася проникнути невідома особа з пістолетом, а також повідомив, що це вдруге за останні кілька тижнів їх із Робін переслідує невідоме авто.
Сам масштаб розказаної Страйком історії, здавалося, образив констебля поліції Боверса, чоловіка з довгою шиєю і гугнявим волосом. Боверс почав триматися відверто скептично та недовірливо («Це вам церква таке влаштувала? Церква?»), провокуючи Страйка на відверте роздратування. На додачу до всього іншого він був уже просто неймовірно голодний. Прохання дати щось поїсти забезпечило його трьома галетами і чашкою чаю з молоком. Зважаючи на те, що він був не підозрюваним, а жертвою озброєного нападу, Страйк уважав, що заслуговує на більшу турботу.
Тим часом Робін зіткнулася з проблемою іншого штибу. Вона вже дала свідчення цілком приязній і компетентній поліціянтці, але відмовилася від пропозиції підкинути її додому, натомість попросивши завезти Вілла до Пат. Посадивши Вілла у поліційну машину, Робін повернулася до зали очікування і з острахом та одночасним розумінням необхідності цього набрала Мерфі та розповіла про те, що сталося.