Він повернувся, лютуючи, і побачив Робін з двома здоровенними пакетами їжі.
— Поїмо в офісі, — запропонувала вона, не бажаючи привертати зайву увагу в ресторані. — До нього десять хвилин. Там зможемо нормально поговорити.
— Добре, — дражливо буркнув Страйк. — Тільки спершу дай мені бургер.
І вони пішки рушили темними вулицями на Денмарк-стріт. Страйк кусав бургер і у перервах між жуванням і ковтанням переповів Робін почуте від Мідж. Він саме дійшов до картоплі фрі, коли вони опинилися перед знайомими чорними дверями із захищеним від зламу замком. Нагорі Робін виклала їжу на партнерський стіл. Вона досі не відчувала жодного бажання спати.
Страйк, знищивши три бургери і дві порції картоплі, взявся до яблучного пирога. Як і Робін, він нітрохи не хотів спати. Пережите то стискалося, то розтягувалося в його сприйнятті: в одну мить здавалося, що стрілянина сталася тиждень тому, в іншу — що шкіра щойно відчула проліт розпеченої кулі, а очі побачили, як тріскається лобове скло, лічені секунди тому.
— На що ти дивишся? — спитав він у Робін, помітивши, що вона втупила дещо осклянілий погляд на дошку за його спиною.
Робін ніби відволіклася від чогось дуже далекого.
— Я ж не встигла тобі розповісти про третю Божественну таємницю, так? Про Живу жертву?
— Не встигла, — відповів Страйк.
— УГЦ торгує дітьми.
Щелепи Страйка перестали жувати.
— Що?
— Зайвих немовлят, здебільшого хлопчиків, відправляють у центр у Бірмінґемі, де їх утримують, а тоді продають. Послуга незаконного усиновлення за гроші. Більшість дітей їде до Америки. Керує цим, виявляється, твій друг Джо Джексон. За словами Флори, УГЦ на цей час продала вже сотні дітей.
— Щоб мене…
— Я мала б здогадатися про подібне, зважаючи на кількість незахищеного сексу на Чапмен-Фарм, бо дітей там відносно мало і майже всі на вигляд зачаті Джонатаном або Тайо. Вейс береже свій рід і, звісно, має достатньо неспоріднених дівчат, щоб забезпечувати церкву новими поколіннями.
Страйк, якому тимчасово відняло мову, проковтнув свій пиріг і потягнувся по пиво, яке дістав з офісного холодильника.
— Вілл дізнався про це через Лін, — провадила Робін. — Коли вона завагітніла, то перелякалася, що Цін заберуть до Бірмінґема. Ні він, ні вона не розуміли, чому дитину не відібрали, тож, вочевидь, Лін не знає, що Вейс її батько… Страйку, я дуже переживаю за Лін.
— Я теж, — відповів Страйк, — але Мідж не можна було гнатися за тим довбаним фургоном серед ночі, ще й зі своєю дівчиною задля компанії.
— Це нечесно, — заперечила Робін. — Ти сам… я, звісно, не була твоєю дівчиною, але ти мене допускав до різних завдань, коли формально я була секретаркою. Таша теж переживає за Лін.
— Розслідування — це тобі не довбаний командний спорт. Тож оця торгівля дітьми — це таємниця, яка ні для кого не секрет?
— Не знаю. Флора дізналася, коли завагітніла. Інша жінка розповіла їй, що її дитину продадуть за купу грошей на славні справи, але дитина помела у пологах. Флору за це покарали, — сказала Робін.
— Хріново, — сказав Страйк.
Розраховувала Робін на такий ефект чи ні, коли розповідала йому це, але тепер Страйк почувався винним за те, що осудив Флору Брюстер так строго.
— Робін, це довбана пожежа, і це ти зробила.
— От тільки, — відповіла Робін, яка, здавалося, не знайшла в цьому великої приємності, — це все з чужих слів, так? Ні Флора, ні Вілл, ні я не були у центрі в Бірмінґемі. У нас і близько немає конкретних доказів існування трафікінґу.
— Але ж Емілі Пірбрайт переводили до Бірмінґему, так?
— Так, але зважаючи на те, що після моєї втечі її не випускають із Чапмен-Фарм, чекати на її свідчення нам доведеться довго.
— Після смерті Дайю до Бірмінґема переводили Абіґейл Ґловер, але вона жодним словом не згадала про те, що там тримають дітей.
— Якщо сама Абіґейл ніколи не вагітніла, вона могла думати, що то діти людей, які жили в Бірмінґемському центрі. Судячи з усього, жінки тільки при надії дізнаються про це… ми просто повинні змусити поліцію туди приїхати, — сказала Робін, — і так, щоб церква на них не чекала.
— Згоден, — відповів Страйк, дістаючи записник. — Нахрін це, у нас є знайомства, досить гратися у довбану делікатність. Я пропоную залучити всіх: Вордла, Лейборна, Еквенсі… Мерфі, — після секундного вагання додав він, бо необхідність є необхідність, — і викласти все як є, бажано в присутності Вілла та Флори. Як гадаєш, вони заговорять?
— Щодо Флори після сьогоднішнього вечора я впевнена на дев’яносто відсотків. Вілл… як на мене, він налаштований говорити з поліцією не раніше, ніж Лін опиниться на волі.