— Може, від свисту куль над головою у нього в цій голові трохи прояснилося, — сказав Страйк. — Я завтра всіх обдзвоню… тобто сьогодні.
Страйк доїв самотню охололу скибку картоплі з дна просоченої жиром коробки. Робін знову задивилася на дошку на стіні. Її очі блукали від фотографії Дайю з обличчям кролички до намальованої Флорою Брюстер безокої дівчинки, від поліційних фото двадцятирічної Керрі Кертіс Вудз до портрету Дженніфер Вейс із завивкою з вісімдесятих, від полароїдів із людьми у свинячих масках до боязкого круглого обличчя Пола Дрейпера, і нарешті спинилися на зробленій рукою Страйка записці: БІГУН НА ПЛЯЖІ?
— Страйку, — мовила Робін, — що в біса відбувається?
121
Сума шість на третьому місці означає:
Хто йде полювати на оленів без лісничого,
Тільки заблукає в лісі.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
— Відбувається достатньо, щоб повалити УГЦ, якщо нам пощастить, — відповів Страйк.
— Ні, я про події після того, як я вирвалася з ферми. Чому вони діють так обережно і їх так важко спіймати на гарячому, але водночас ми бачимо таку некомпетентність?
— Кажи, — мовив Страйк, бо Робін озвучувала питання, які він ставив сам собі.
— Та пара на червоній «корсі»: а вони справді за нами стежили? Якщо так, то вони геть не впоралися, а от «форд фокус»… розумію, я сама винна, що не помітила його раніше…
— Та ні, людина за кермом того авто діяла дуже вміло і, бляха, мало нас не вбила.
— Так, і той, хто намагався сюди проникнути зі зброєю, діяв зі знанням справи, та й убивця Кевіна Пірбрайта спрацював дуже чисто…
— А от наш зеленоокий друг тільки що таблички «Я за вами стежу» не тримав.
— І ще Рейні та Керрі, які злякалися так, що захотіли вкоротити собі віку, хоч навіть не бачили ту людину наживо… тобі не здається, що ми маємо справу з двома різними групами людей, з яких одна — то клоунада, а от друга справді небезпечна?
— Особисто я, — відповів Страйк, — вважаю, що ми маємо справу з людиною, яка не може дозволити собі перебірливість. І мусить обходитися тим, що є під рукою.
— Але це не схоже на Джонатана Вейса. Він має у своєму розпорядженні тисячі безперечно відданих людей, і що не кажи, а талант до управління кадрами у нього великий. Ніхто з високорівневих вірян не зрадив його.
— І це, — відповів Страйк, — і той факт, що він має можливість тримати нас під цілодобовим наглядом, не пославши одну людину двічі… А от той, хто за нами стежить, робить це як попало. У мене таке відчуття, що цей хтось робить це тільки тоді, коли має таку можливість. Знаєш, — додав Страйк, тягнучись по своє пиво, — Вейс навідріз заперечував, що стежить на нами, коли ми зустрілися в «Олімпії». Це, звісно, логічно, але все ж я допускаю мінімальний шанс того, що він сказав правду.
— А що, коли, — мовила Робін, розмірковуючи вголос, — хтось у церкві боїться, що ми дізнаємося про таке, про що не знає сам Вейс? І дуже розлютиться, коли дізнається?
Вони обоє глянули на дошку на стіні.
— Зважаючи на те, кому вони затикають роти, справа у цих полароїдах, — сказав Страйк, — бо, гадаю, ти помітила, що стріляти в нас почали не раніше, ніж ми наблизилися до Седар-Террейс і, як я сильно підозрюю, Розі Фернсбі. На Вілла стрільцю було начхати, бо інакше він спинив би нас раніше. Можливо, стрілець розраховує, що він мовчатиме, поки в них Лін, бо якщо він заговорить, поплатиться вона… вона для церкви такий собі козир у рукаві, так? У їхніх інтересах зберегти їй життя… Ні, — додав Страйк, знову тягнучись по записник і ручку, — я досі переконаний, що справжня небезпека загрожує Розі Фернсбі. Хтось має з’їздити на Седар-Террейс і попередити її, якщо вона справді там.
Він зробив відповідну помітку і знову відклав ручку. Робін здригнулася. Була майже четверта ранку, і хоч перезбуджений мозок спати не хотів, тіло було іншої думки. Вона надто уважно дивилася на фотографію Дайю на дошці і не помітила, як Страйк зняв куртку і простягнув їй.
— Ох… ти впевнений?
— На мені порівняно з тобою плюс тридцять кілограмів утеплення.
— Та не перебільшуй, — буркнула Робін. — Дякую.
Вона накинула приємно теплу куртку.
— Як реагував Вейс, коли ти згадав про полароїди з масками свиней?
— Недовірливо, заперечливо… все дуже передбачувано.
Ще трохи часу обоє задумливо дивилися на дошку.
— Страйку, я не уявляю, щоб хтось ризикнув у нас стріляти тільки через ці фото, — порушила довгу мовчанку Робін. — Вони жахливі й точно зацікавлять таблоїди, але чесно, порівняно із загрозою для церкви, яка буде, якщо ми вмовимо Вілла, Флору, може, ще когось дати свідчення, ці світлини збліднуть… не втратять значення, звісно, але перетворяться на ще одну брудну деталь. Плюс ніщо не вказує, що їх зробили саме на Чапмен-Фарм. Це спростовне припущення.