— Буде неспростовним, якщо Розі Фернсбі дасть свідчення.
— Вона мовчить двадцять один рік. На фотографіях її обличчя сховане. Якщо вона вирішить заперечувати, що то вона, ми ніколи цього не доведемо.
— То чому хтось так сильно не хоче, щоб ми з нею поговорили?
— Не знаю, хіба що… я знаю, тобі не подобається ця теорія, але хіба що вона була там напередодні смерті Дайю. Що, коли вона щось побачила чи почула, коли тікала з жіночого гуртожитка, щоб приєднатися до батька та брата?
— А дитячий гуртожиток далеко від жіночого?
— Досить далеко, — визнала Робін, — але що, коли Дайю пішла з дитячого гуртожитка і прийшла до жіночого? Чи Розі визирнула у вікно і побачила, як Дайю іде до лісу чи до «кімнати усамітнення»?
— Тоді з Дайю мав бути хтось іще, і цей хтось помітив, що Розі їх бачила.
Знову запала мовчанка. Тоді Робін почала:
— Дайю хтось давав солодощі та іграшки…
— Так, і знаєш, на що це схоже? Що хтось підлещувався до неї.
— Але Керрі сказала, що це була не вона.
— Ми їй віримо?
— Не знаю, — відповіла Робін.
Виникла нова довга пауза, протягом якої кожен думав своє.
— Все було б значно логічніше, — нарешті сказав Страйк, — якби востаннє Дайю бачили тоді, коли вона вилізла у вікно. Якщо плануєш втопити дитину у морі на світанку, нащо спершу висаджувати її у вікно? Що, якби вона не повернулася?.. Чи сенс був саме у цьому? Дайю вилазить у вікно і десь ховається… чи її ховають… а замість неї на пляж везуть іншу дитину?
— Ти серйозно? — спитала Робін. — Ти кажеш, що втопилася інша дитина?
— Що ми знаємо про мандрівку на пляж? — спитав Страйк. — Було, звісно, темно… була десь та сама година, що тепер, — додав він, визирнувши у вікно на темно-синє небо. — Ми знаємо, що у фургоні була дитина, бо вона… дівчинка чи хлопчик… махала рукою людям, які вийшли на досвітню роботу… що, коли так подумати, вже підозріло. Скоріше б Дайю сховалася, поки фургон не виїде за ворота, якщо не мала дозволу їхати. Також мені здається сумнівним, що Дайю була одягнена у примітну білу сукню, якої більше ніхто на фермі не носив. А тоді за межами ферми єдиним свідком виявляється стара жінка, яка бачить їх тільки здаля і все одно не відрізнила би Дайю від Адама. Вона б не зрозуміла, що то за дитина.
— Але тіло, — нагадала Робін. — Звідки Керрі мала певність, що воно не спливе? Аналіз ДНК показав би, що це не Дайю.
— Можливо, ніхто б не брав ДНК на аналіз, якби любляча матуся упізнала в тілі свою доньку, — відповів Страйк.
— Тобто Мадзу знала про підміну? І ніхто не помітив, що з Чапмен-Фарм зникла ще одна дитина?
— Ти сама дізналася, що церква розлучає дітей та батьків і розвозить по різних центрах. Що, коли дитину на заміну Дайю привезли з Ґлазґо чи Бірмінґема? Вейси просто сказали б усім, що дитина повернулася туди, звідки приїхала. Якщо народження дитини не реєстрували, хто б її шукав?
Робін, згадавши голомозих затюканих дітей у класній кімнаті на Чапмен-Фарм, які запросто кидалися обійматися до чужої людини, відчула огидне запаморочення.
Ще трохи помовчавши, Страйк сказав:
— Полковник Ґрейвз вважає, що свідків виїзду фургона підставили, щоб потім Вейси могли їх покарати і прикинутися, ніби нічого не знали про поїздку на пляж. Якщо це справді була підстава, то це просто бісів садизм. Браян Кеннетт: хвороба прогресує, жодної користі церкві. Дрейпер: низький інтелект, можливо, травма мозку. Абіґейл: убита горем мачуха хоче прибрати з очей падчерку, яка бачила, як рідну доню везли до водяної могили, і наполягає, що її треба здихатися.
— Думаєш, Вейс міг навмисно влаштувати так, щоб його старшу доньку замкнули голою в свинарнику?
— Не забувай, того ранку Вейса не мало бути на фермі, — нагадав Страйк.
— Тобто ти вважаєш, що Мадзу все спланувала за спиною Вейса?
— Є така ймовірність.
— Але куди в такому разі відправили Дайю, якщо утоплення було інсценованим? Ми так і не знайшли іншої родини.
— Та знайшли ж. Батьки Вейса у ПАР.
— Але для цього потрібен паспорт, і якщо Вейс не знав про весь задум…
Страйк насупився, а тоді зітхнув і сказав:
— Так, заперечення прийняте.