— Та ти щойно з’їв зо п’ять тисяч калорій, — не повірила власним вухам Робін.
— Маю значне інтелектуальне навантаження.
Страйк знову налив у чайник води. Птахи надворі співали все гучніше. Наближалася година, о котрій Дайю буцімто втопилася у морі біля Кромера, і більше ніхто її не бачив.
— Чому той самий пляж? — спитав Страйк розвернувшись до Робін. — Якого біса Дайю — чи іншу дитину — принесли на точно те саме місце на пляжі, де загинула Дженніфер Вейс?
— Гадки не маю, — відповіла Робін.
— А чому Джордан Рейні намагався вкоротити собі віку?
— Теж не уявляю.
— Ну ж бо, — підбадьорив її Страйк.
— Ну… вочевидь, він боявся відплати, — відповіла Робін.
— Відплати, — повторив Страйк. — Саме так. То чим саме могла грозити йому людина, яка дзвонила до в’язниці?
— Мабуть… вона чимсь могла йому нашкодити. Розкрити його участь у серйозному криміналі. Побити. Вбити.
— От тільки єдину шкоду Рейні заподіяв сам Рейні.
Страйк приготував ще дві кави, одну віддав Робін, а сам сів за стіл Пат.
— Як тобі така теорія? — спитав він. — Рейні передознувся, бо знав, що опиниться по вуха в лайні, коли людина, яка дзвонила, дізнається, що він прохопився мені про щось зайве.
— Про що саме?
— Гарне питання. Він весь час тримався дуже сторожко. Казав, що мусив «прибирати» за Вейсами, що скоєне не дає йому спокою…
— Можливо, — раптом сказала Робін, — він мав знищити ті полароїди? І сам факт того, що вони існують, ставив його під удар?
— Може бути. Бо від одного вигляду тих полароїдів він перелякався до чортиків.
Страйк знову підвівся і пішов до кабінету, а тоді повернувся з дошкою. Зачинивши двері між кімнатами, він спер на них дошку і знову втупився у неї. Запала найдовша пауза, протягом якої партнери мовчки сиділи й дивилися на фотографії, вирізки та нотатки.
— Щось із цього, — нарешті сказав Страйк, — точно не має жодного значення. Якісь люди були там, але не брали участі в подіях. Якісь спогади переплуталися. І нещасні випадки справді мали місце, — додав він, перевівши погляд на портрет Дженніфер Вейс.
Знову підвівшись, він зняв із дошки фотографію юдолі Кевіна Пірбрайта, зроблену одразу по його смерті, і з нею повернувся за стіл, де почав уважно розглядати. Робін втупилася у слова «БІГУН НА ПЛЯЖІ?», а от увагу Страйка захопило безневинне словечко на Кевіновій стіні, яке він бачив і раніше, але не зважав на нього. Він підняв очі на полароїди з людьми у свинячих масках і по кількох довгих хвилинах споглядання усвідомив дещо й повірити не міг, що це не спало йому на думку раніше.
Страйк подумки відступив від нової теорії, щоб вивчити її з усіх боків у всій повноті, та з будь-якого ракурсу вона здавалася гладенькою, врівноваженою та цілісною. Все поверхневе та неважливе тепер було відкинуто.
— Здається, я знаю, що сталося, — сказав Страйк. І коли він вдихнув, щоб почати розповідати, у голові пролунала фраза, яку він нещодавно почув від чоловіка, ніяк не пов’язаного з Універсальною гуманітарною церквою.
«І хай сокира впаде на винуватця тяжко».
ЧАСТИНА ДЕВ'ЯТА
Вей Чи/Перед завершенням
ПЕРЕД ЗАВЕРШЕННЯМ. Успіх.
Але якщо лисеня, переходячи через брід,
В останню мить вмочить хвоста у воду,
Сприяння вже не буде.
«І Цзін», або «Книга Змін»
122
На початку воєнної кампанії над усе важить порядок. Потрібна справедлива та праведна причина, і слід підготувати слухняне та узгоджене військо, інакше наслідком буде неминуча поразка.
" Ї Цзін», або «Книга Змін»
Серед численних справ, які треба було виконати, щоб агенція змогла довести, як, чому і чиїми зусиллями Дайю Вейс зникла назавжди, одну з найважливіших Страйк доручив Семові Барклею, якого на наступний після стрілянини день, коли Робін поїхала додому поспати, він викликав із Норвіча. Партнери погодилися в тому, що досі безплідний намір дочекатися появи Емілі Пірбрайт зі скринькою для пожертв слід облишити, а натомість зосередитися на доведенні того, що міф про Утоплену пророчицю не має жодних підстав.
— І наскільки далеко я можу зайти, щоб підбрехатися до цього хлопа? — спитав Барклей, поклавши в кишеню папірець зі знайденими Страйком в інтернеті іменем, адресою, місцем роботи та фотографією чоловіка, з яким він мав за всяку ціну потоваришувати.