До речі, Пат наразі пише останній звіт по Коханчику. Тобі це сподобається: Дев спіймав його в тому-таки готелі, що й Біґфута, з іншою дівчиною зі Східної Європи.
— Та ну.
— Так, і я вже переслав фотографії клієнту. Нові ролекси Коханчику не світять. Нам із тобою лишається Гемпстед, поки решта працює над справою УГЦ. Якщо пощастить, клоуни, які за нами стежать, вирішать, що після стрілянини ми втратили інтерес до УГЦ.
— Я все ж таки боюся за Сема. Раптом…
— Барклей дасть собі раду, — запевнив Страйк. — Кидай боятися за нього та за Мідж, а краще зосередься на тому факті, що ми намагаємося розвалити збіговисько мудил, які промивають мізки тисячам, ґвалтують людей і торгують дітьми.
— Я на ньому дуже зосереджена, — сердито відповіла Робін. — Щоб ти знав, останні шість годин я просіювала всіх Айзеків Міллзів у Сполученому Королівстві.
— І?
— І знайшла ще двох потрібного віку. Один дипломований бухгалтер, а другий сидить.
— Оце перспективно, — сказав Страйк. — Де?
— У Вандсворті.
— Ще краще, — мовив Страйк. — їхати недалеко. За що?
— Ненавмисне вбивство. Просто зараз копаю далі.
— Супер. — Страйк почухав підборіддя. — Якщо це він, з’їзди до нього ти. Може, з ним треба ніжніше, ніж я обійшовся з Рейні.
Він вирішив не казати, що візиту красивої молодої жінки Міллз зрадіє більше, ніж появі сорокаоднорічного чолов’яги зі зламаним носом.
— Щоб усс це влаштувати, знадобиться час, — стривожено сказала Робін.
— Нічого. Маємо все зробити або добре, або ніяк. Я тут намагаюся домовитися про зустріч із нашими друзями з поліції…
— Знаю, Раян мені щойно дзвонив, отримав повідомлення Пат, — відповіла Робін.
«То якого хріна він не передзвонив Пат?» — негайно спала Страйкові неприємна думка.
— Він зайнятий до наступного тижня.
— Лейборн теж, — відповів Страйк. — Думаю, чи не дати їм легенького копняка, — мовляв, у нас тут знайомий журналіст рветься написати статтю про церкву та бездіяльність поліції, і я його вже ледь тримаю.
— Може, краще ні? — мовила Робін. — Хіба що геть припече?
— Ну це ж ти переймаєшся, що ми надто барложимося, — зауважив Страйк.
«І заводити стосунки з тим кінченим Мерфі тебе ніхто не змушував».
123
Сила перед лицем небезпеки не кидається вперед, а вичікує, а слабкість перед лицем небезпеки збуджується і не має терпіння чекати.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Протягом наступних двох тижнів уся агенція була дуже зайнята, і кожен був зосереджений майже винятково на доведенні Страйкової теорії про долю Утопленої пророчиці.
Мідж, яка радо згодилася на потенційно небезпечну місію добування матеріальних доказів із лісу на Чапмен-Фарм, повернулася з Норфолку неушкоджена і з тріумфом. Оскільки власної криміналістичної лабораторії агенція не мала, лишалося сподіватися, що знахідки вивчать у контексті поліційного розслідування, яке ще не почалося й могло не початися взагалі. Все, що Мідж винесла з лісу на Чапмен-Фарм, нині зберігалося в офісі, дбайливо загорнене у пластик.
По тижню блукань потенційно улюбленими пабами об’єкта Барклей нарешті зустрів чоловіка, з яким дуже прагнув потоваришувати Страйк, і висловив обережний оптимізм, бо об’єкт любив і випивку, й армійські анекдоти, тож після ще кількох пригощань новий друг, може, запросить його до себе в гості.
— Не поспішай, — застеріг його Страйк. — Один необережний рух, і він щось запідозрить.
Шах лишався у Бірмінґемі, де проводив, серед іншого, не вельми законні оборудки. Через це Страйк не планував ділитися його відкриттями на зустрічі зі своїми та Робін поліційними друзями, яка нарешті відбулася за два тижні потому, як їх обстріляли, у зручній підземній залі «Летючого коня». Страйк, який уже сам вважав, що занадто розкидається грошима сера Коліна, заплатив за оренду приміщення та їжу з власної кишені, вирішивши, що перспектива поласувати бургером з картоплею трохи покращить настій гостей, які жертвували своїм вільним часом.
На жаль для Страйка, на свою власну зустріч він запізнився. Того дня він з’їздив до Норфолку і назад на орендованій «Ауді А1» з коробкою-автоматом. Інтерв’ю, яке він провів, забрало більше часу, ніж планувалося, незнайомі педалі виявилися випробуванням для правої ноги, на шляху до Лондона почалися затори, і це плюс стрес від постійних перевірок, чи немає за ним хвоста, наклало на його обличчя відбиток незадоволення, який довелося переліпити в усмішку, коли він спустився до підвальної зали й побачив Еріка Вордла, Джорджа Лейборна, Ванессу Еквенсі, Раяна Мерфі, Робін, Вілла, Флору та Ільзу.