— Та нехай. Нам потрібно, щоб вона дала свідчення.
— Там свідчень на три хвилини, якщо це взагалі дійде до суду, — відповів Страйк. — Я ж намагаюся зробити так, що її не пристрелили.
Робін глянула на годинник.
— Мені час.
Вона підвелася, і тут Страйків мобільний задзижчав.
— Срака-мотика.
— Що?
— Барклей туди потрапив.
Тепер і Страйк підвівся.
— Я поїхав говорити про Бірмінґем з Абіґейл Ґловер.
— Тоді, — мовила Робін, відчуваючи, як нутро ніби омиває полум’я, — я пішла говорити з Беккою.
— Дідька лисого, — заперечив Страйк, завмерши. — Мідж не знає, хто ще може зараз бути в храмі.
— Байдуже, — відповіла Робін, прямуючи до свого телефона. — Ти ж розумієш, що вона може планувати втечу до Сан-Франциско чи Мюнхена? Раяне, привіт… ні, послухай, тут дещо сталося… так, знаю, бачила новини… я не прийду на вечерю. Вибач… ні, просто є свідок, що може здиміти, якщо я не поговорю з ним негайно, — відповіла Робін, зустрівши невдоволену гримасу Страйка крижаним поглядом. — Так… добре. Я передзвоню.
Робін поклала слухавку.
— Я зроблю це, — заявила вона, не даючи Страйку розтулити рота. — Вона з цього не виборсається. Кляту Бекку я не відпущу.
— Добре, — відповів Страйк, — але візьми з собою Мідж, добре? Не ходи сама.
— Домовились, — кивнула Робін. — Позич мені відмички на випадок, якщо вона мені не відчинить. Гадаю, це буде те, що називають закриттям гештальту.
126
На царських полюваннях в Давньому Китаї було заведено заганяти дичину з трьох боків, а з четвертого лишати тварині можливість утекти.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Робін розійшлася зі Страйком на Тоттенгем-Корт-Роуд і за десять хвилин дісталася Вардор-стріт. В суботній вечір там кишіло охочими потрапити до Чайнатауна, але Мідж видно не було. На телефоні мало вистачити заряду принаймні на один дзвінок, тож Робін набрала підрядницю.
— Ти де? Страйк сказав, що ти стежиш за храмом.
— Стежила, — відповіла Мідж, — але Бекка пішла. Я слідом за нею.
— Чорт, — вдруге за пару годин сказала Робін. — Ні, добре, що ти в неї на хвості, але… вона сама? Має сумку чи щось подібне? Схоже, що запланувала подорож?
— Вона сама, сумки не має, — відповіла Мідж. — Схоже, що просто вийшла купити продукти. Часто заглядає в телефон.
— Я б на її місці теж заглядала, — сказала Робін. — Будеш тримати мене в курсі своїх переміщень? Я біля храму. Попередь, якщо вона вертатиметься.
— Зроблю, — відповіла Мідж і поклала слухавку.
Так і не допавшись до своєї здобичі, розчарована й напружена Робін відступила, пропускаючи п’яну компанію. Брязкаючи відмичками у кишені, вона споглядала червоно-золотих тварин на дверях храму: дракона, фазана, вівцю, коня, корову, собаку, півня і, звісно, свиню.
127
Небо має з вогнем однаковий напрямок руху, проте відрізняється від вогню…
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
До пожежної станції, де Абіґейл сьогодні була на зміні, Страйк доїхав за сорок п’ять хвилин. Це виявилася велика сірокам’яна будівля в стилі ар-деко зі звичними великими квадратними виїздами для пожежних машин на першому поверсі. Зайшовши всередину, Страйк побачив у порожньому приміщенні єдиного чоловіка років сорока, який щось писав на столі рецепції. Коли Страйк спитав, чи Абіґейл Ґловер тут, чоловік відповів, що так, нагорі. Коли Страйк пояснив, що справа термінова, чоловік узяв слухавку те-лефона на стіні і подзвонив нагору. Обличчя в нього було веселе. Страйк подумав, що його знову прийняли за одного з бойфрендів Абіґейл.
За кілька хвилин вона спустилася, невдоволена і роздратована. Страйк чудово її розумів: сам волів, щоб його не смикали на роботі. На ній був стандартний пожежний комбінезон, але без куртки. Під ним — тісна чорна футболка, з чого Страйк виснував, що заскочив її за перевдяганням.
— А тобі шо треба?
— Твоя допомога, — відповів Страйк.
— То треба дзвонити 999, — відказала Абіґейл, на що її колега заіржав.
— Питання щодо Бірмінґема, — пояснив Страйк.
— Бірмінґема? — перепитала Абіґейл, насупившись.
— Так. Це недовго, але, судячи з усього, тільки ти зможеш прояснити пару моментів.
Абіґейл озирнулася.
— А ти вуха грієш, Річарде?
— Ні, — відказав чоловік і збіг сходами, можливо, трохи швидше, ніж видавалося нормальним.
— Добре, — сказала Абіґейл, знову повертаючись до Страйка, — але давай швидко, бо зміна скінчилася, мені на побачення треба.