Двері прочинилися. За ними були сходи, які вели нагору — до, як було відомо Робін, спалень. Крик немовляти став гучнішим. Робін почала підніматися.
129
Доля вогню залежить від дерева: вогонь згори горітиме, допоки внизу є дерево.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
— Отже, — сказав Страйк, зробивши паузу в занотовуванні та перечитавши те, що йому щойно розповіла Абіґейл, — за ті два-три тижні, які ти пробула в Бірмінґемському центрі, ти не бачила одинадцятилітніх дівчат, переведених туди з Чапмен-Фарм?
— Ні, — відповіла Абіґейл.
— Це збігається з моєю інформацією, — кивнув Страйк, — бо мій працівник у Бірмінґемі зібрав відомості щодо Бекки Пірбрайт. Там її знають, бо нині вона велике цабе у церкві, але кажуть, що в дитинстві вона там не жила.
— А чому так важливо, чи жила вона колись у Бірмінґемі? — з подивом спитала Абіґейл.
— Бо її брат та сестра вважали, що після зникнення Дайю Бекку відвезли саме туди. За три роки Бекка повернулася на ферму, але помітно змінилася.
— Ну так три роки минуло, — відказала Абіґейл, яка досі здавалася заінтригованою.
— Але ти дітей Пірбрайтів не пам’ятаєш?
— Нє, вони, мабуть, були сильно менші за мене.
— Бекка була молодша на п’ять років.
— Ну тоді ми і в гуртожитках розминулися.
— Чорнява, — спробував підказати Страйк. — Доволі симпатична. Лискуче волосся.
Абіґейл знизала плечима і похитала головою.
— Їхню маму звали Луїза.
— А-а… — повагом відповіла Абіґейл. — Та-ак… Луїзу пам’ятаю. Дуже гарна жінка. Як приїхала на ферму, так Мадзу її одразу зненавиділа.
— Он як?
— Ой, так. Братерська любов, ніякого власництва, всі діла, але Мадзу просто не терпіла жінок, яких трахав мій татко.
— Він тоді вже називав їх духовними дружинами?
— Я такого не чула, — відмахнулася Абіґейл. — Слухай, можна вже до суті? Бо я з Деррилом домовилася, а він і так біситься, шо я йому мало уваги приділяю.
— Ти не схожа на людину, яку чіпляють подібні докори.
— Ти б тільки бачив його яйця, — відказала Абіґейл прохолодним тоном. — Все спитав про Бекку та Бірмінґем чи ше ні?
— Ще не зовсім. Я б звернувся до Шері по прояснення певних моментів, але, на жаль, не можу, бо після першого інтерв’ю вона повісилася.
— Пові… шо?!
Абіґейл перестала жувати.
— Повісилася, — повторив Страйк. — Правду кажучи, це якийсь лейтмотив цього розслідування. Коли я з’їздив до Джордана Рейні, він теж намагався вкоротити собі віку. Обом я показав…
Він дістав із кишені мобільний і відкрив на ньому фотографії тих полароїдів.
— …оце. Погортай, їх там шість.
Абіґейл взяла телефон і переглянула фото з байдужим обличчям.
— Це ті маски, які Мадзу змушувала надягати в якості покарання? — спитав Страйк.
— Так, — тихо відповіла Абіґейл. — Вони.
— Тебе колись примушували робити щось подібне?
— Господи! Ні.
Вона відсунула телефон, але Страйк спитав:
— Ти б змогла впізнати людей на цих фотографіях?
Абіґейл знову підтягнула телефон до себе і ще раз придивилася до фото, але відверто неохоче.
— Високий наче схожий на Джо, — сказала вона, роздивившись фотографію, де содомізували Пола Дрейпера.
— А в нього було татуювання?
— А я знаю? Я з ним до «кімнат усамітнення» не ходила. — Вона підняла очі на Страйка. — Твоя партнерка ж дізналася, шо то таке, так?
— Так, — кивнув Страйк. — Як гадаєш, це відбувається в одній із них?
— Нє, — відповіла Абіґейл, знову опустивши погляд на фотографії. — Місця шось багато. Якийсь сарай. В «кімнатах усамітнення» ніколи не робили фотографій, нічого такого, ніякої груповухи. Там злягалися «духовно», — додала вона, скрививши губи. — Один чоловік, одна жінка. Отакого, — вона показала на фото, де содомізували меншого чоловіка, — не можна було. Мій татко й Мадзу гомосексуалів не терпіли. Обоє.
— Ти впізнаєш решту? Цього дрібнішого чоловіка?
— На сердегу Дурника Дрейпера схожий, — тихо відповіла Абіґейл. — Дівчата… ну не знаю. Оце, можливо, Шері. Вона була білява. А чорнява — ну, може, й та Розі, забула прізвище. На Чапмен-Фарм товстеньких не сильно багато.
— Ти не пригадуєш, у кого на Чапмен-Фарм був фотоапарат? — спитав Страйк, коли Абіґейл відсунула телефон до нього.
— Ні в кого. Телефони, камери — то все було заборонено.
— Оригінали знімків лежали в старій бляшанці від печива. Я розумію, що це вже зовсім широка тема, але ти не пригадуєш, хто на фермі їв шоколадне печиво?