— Ти думаєш, я тобі згадаю за шоколадне печиво? Стільки років минуло.
— Але ж печиво на фермі мало бути незвичайною річчю? Адже цукор заборонений?
— Так, але… ну, мабуть, хтось його міг там їсти, потай…
— Повертаючись до місця перебування твого батька, коли зникла Дайю: скоро після того, як Шері вийшла з води, свідки бачили на пляжі чоловіка, який бігав. Коли про утоплення написали газети, він не відгукнувся і не зробив жодних заяв. Було темно, тож я дізнався тільки, що це був високий міцний чоловік. Твій батько любив бігати?
— Шо? — знову насупилася Абіґейл. — Ти думаєш, він прикинувся, шо їде до Бірмінґема, а сам наказав Шері втопити Дайю і побіг на пляж перевіряти, чи втопила?
— Hi, — усміхнувся Страйк, — просто цікаво, чи Шері або ще хтось на фермі згадували про людину, яка бігла пляжем, коли зникла Дайю.
Абіґейл нахмурила брови, споглядаючи його, а тоді спитала:
— Чого ти це постійно робиш?
— Що саме?
— Кажеш, шо Дайю «зникла», а не шо вона втопилася.
— Але ж її тіло так і не знайшли? — нагадав Страйк.
Абіґейл дивилася на нього, рухаючи щелепами, які досі жували гумку. А тоді раптом опустила руку в кишеню робочих штанів і видобула мобільний.
— Ти ж не замовляєш таксі? — спитав Страйк, дивлячись, як вона щось набирає.
— Нє, — відповіла Абіґейл. — Пишу Деррилу, шо трохи затримаюся.
130
…текуча вода, що не боїться жодних небезпечних ділянок, а кидається зі скель та заповнює ями, що трапляються на її шляху…
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Робін стояла на зануреному в сутінь верхньому поверсі храму дуже тихо. Вона пробула тут уже майже п’ять хвилин. Наскільки вона почула, дитина, яка тепер замовкла, плакала у кімнаті в самому кінці коридору, вікна якої мали виходити на Руперт-Корт. Скоро потому, як дитина перестала кричати, стало чути, що ввімкнувся телевізор. Хтось слухав репортаж про події на Чапмен-Фарм.
— …як видно на зйомці згори, Джоне, криміналісти працюють у шатрі на полі за храмом та іншими спорудами. Як ми вже повідомляли…
— Вибач, що перебиваю, Анджело, але є новина: зроблено заяву для преси від імені очільника УГЦ Джонатана Вейса, який наразі перебуває в Лос-Анджелесі.
«Сьогодні Універсальна гуманітарна церква стала жертвою безпрецедентної та невмотивованої атаки з боку поліції, яка принесла тривогу та страх членам церкви, які мирно живуть у наших спільнотах в Сполученому Королівстві. Церква відкидає будь-які звинувачення у злочинних вчинках і гаряче засуджує тактики, які поліція застосовує до беззбройних та безневинних вірян. Наразі УГЦ проводить юридичні консультації, щоб захистити себе та своїх вірян від подальших порушень права на свободу віросповідання, гарантованого 18 статтею Загальної декларації прав людини ООН. Наразі це наша єдина заява».
Наскільки могла чути та бачити Робін, тільки у кімнаті з телевізором хтось був. Двері були прочинені, світло від екрана сочилося в коридор. Вона почала обережно рухатися в той бік. Голоси журналістів перекривали звук її кроків.
— …заснована тут, у Сполученому Королівстві, так?
— Саме так, Джоне, наприкінці вісімдесятих років. Тепер, звісно, церква також діє в Європі та Північній Америці…
Робін дісталася дверей населеної кімнати. Схована в тіні, вона зазирнула у щілину.
У кімнаті було темно, світилися тільки екран телевізора і схожий на місяць ліхтар за вікном, який висів під склепінням Руперт-Корт. Краєм ока Робін помітила на ліжку з блакитним узголів’ям щось схоже на переноску для дитини, де, вочевидь, лежало немовля, пляшечку на підлозі та край поспіхом напханої сумки, з якого стирчали краї матерії. Однак її увага була прикута до жінки, що стояла навколішки на підлозі спиною до дверей. Вона мала темне волосся, зібране у вузол, і була вдягнена в кофту та джинси. Руки в неї були чимсь зайняті. Глянувши на її відображення у вікні, Робін побачила, що перед жінкою лежить розгорнута книга, а сама вона швидко лічить стебельця деревію. З її шиї звисало щось біле на чорному шнурку. Робін придивилася до відображеного обличчя, і її серце шалено закатало у грудях. Зі знайомими острахом та огидою, які б вона відчула, якби побачила на підлозі живого тарантула, вона впізнала довгий гострий ніс і різновисокі очі Мадзу Вейс.
131
Як вода ллється з неба, так вогонь рветься від землі.