— Ти, бляха, на голову хворий, — сказала Абіґейл.
— Побачимо, — спокійно відповів Страйк і показав фото, на якому Рейні содомізував Дрейпера. — Маски — чудова деталь. Додатковий вимір падіння плюс можливість усе заперечувати — про цінність такої можливості ти дізналася від батька. Мушу відзначити, що для тебе ця секс-сесія минула комфортно. Звичайнісінький секс і трохи позування з розставленими ногами. Тебе ніхто силоміць не содомізував.
Абіґейл просто знову затягнулася цигаркою.
— Коли стало ясно, що ви фотографували одне одного, постало очевидне питання: чому решта троє брали участь у занятті, яке їм на вигляд не дуже приємне? І ось очевидна відповідь: влада була у твоїх руках. Ти була донькою Джонатана Вейса. Я не купую казочку про Попелюшку, яку ти мені згодувала, Абіґейл. Вірю, що Мадзу тебе не любила — це звична річ між падчеркою та мачухою — але гадаю, що як первістка Тата Джея ти мала багато поблажок і чимало свободи. На звичному для Чапмен-Фарм харчуванні стільки ваги не набереш.
— А то не я, — відказала Абіґейл.
— О, я не стверджую, ніби можу довести, що та дівчина — ти, — відповів Страйк. — Але Розі Фернсбі абсолютно ясно каже, що то не вона. Ти намагалася не дати нам із нею поговорити не тому, що вона є на цих фото, а тому, що її там немає. А ще вона добре тебе пам’ятає. Каже, що ти на кожному кроці нагадувала про свою вагу в спільноті — і за кумедним збігом назвала «свинуватою». Зрозуміло, що вона тобою сильно цікавилася, адже ти була донькою значно старшого чоловіка, в якого вона, за власним переконанням, закохалася.
Не дуже розумно з твого боку було сказати мені, що Мадзу змушувала людей ходити навкарачки у масках свиней. Я, звісно, розумію, як саме тобі це спало на думку, і розумію твоє бажання додати барвисту деталь до її характеристики як соціопатки, але більше ніхто не згадував маски свиней у контексті покарань. Дуже важливо не називати речі, що вказують на злочин, у невірному контексті, навіть заради прикриття. На цьому погоріло чимало брехунів. Це вказівки на речі, до яких не варто привертати увагу.
Страйк знову зробив паузу. Абіґейл так само мовчала.
— Отже, — продовжив він, — на фермі Чапмен-Фарм ти демонструєш свою вагу і владарюєш над трьома вразливими людьми: неповнолітнім злочинцем, який ховається від поліції, хлопчиком, який мав інтелектуальні труднощі ще до того, як ти його віддубасила до нестями, і дівчиною, що втекла з дому і теж розумом не сяяла.
Ти, пещена первістка Тата Джея, могла покидати ферми і купувати що хотіла: шоколад, іграшки, фотоапарат, маски свиней… печиво, якщо було таке бажання. Мадзу тримала всіх під залізною п’ятою, але в межах цієї влади — яка, мабуть, ставала авторитарнішою, коли батько був відсутній — ти могла обирати, яку роботу виконувати. Ти, може, і не мала можливості просто цілий день валятися в ліжку і гризти печиво, але могла вирішувати — наприклад — чи хочеш вночі чергувати в дитячому гуртожитку разом з Керрі і з ким хочеш робити досвітню роботу вранці.
— Це все, — заявила Абіґейл, — абсолютно скепулятивно…
— Спекулятивно. Як відбуватимеш довічне, матимеш купу часу. Вступи до Відкритого університету чи що…
— Іди на**й.
— Але твоя правда, це чиста спекуляція та здогади, — провадив Страйк. — Аж поки Джордан Рейні не усвідомить, що в лайні по вуха, і не почне говорити. Поки інші люди, які пам’ятають тебе на Чапмен-Фарм із вісімдесятих та дев’яностих, не почнуть падати, мов сніг на голову.
Я вважаю, що ви з Дайю обидві були розбещені і бездоглядні на Чапмен-Фарм, однак мали місце істотні розбіжності. Мадзу тебе щиро ненавиділа і знущалася, коли батько був відсутній. Ти оплакувала смерть матері. Також ти плекала нав’язливу заздрість до уваги, якою батько, остання рідна людина, оточив твою противну зведену сестру. Ти хотіла знову бути єдиною донечкою татусюся, а він упадав навколо Дайю — точніше, навколо грошей, які за нею стояли. Ти прагнула відплати.
Абіґейл продовжувала мовчки курити.