— Думаю, — відповіла Робін, — що якщо вона хоч на мить дозволить собі повірити, що Дайю було вбито, а її чоловік про це знав і зробив усе можливе, щоб убезпечити убивцю, вона збожеволіє.
— А Абіґейл зізналася? — спитав сер Колін у Страйка.
— Ні, — відповів той. — Вона вся в батька: тримається до кінця. Але її бойфренди виступили проти неї. Зрозумівши, що їх можуть назвати спільниками замаху на вбивство, вони поспішають зістрибнути з корабля перед трощею. Знову-таки між нами, один з її колег-пожежників бачив, як вона забирає пістолет та набої з наркопритону після пожежі. Каже, думав, що вона хоче передати їх поліції. Зрозуміло, чому він так каже — це одружений чоловік, який не хоче, щоб дізналися, що він теж із нею спав.
Рейні наразі заперечує, що щось знає про сокири та свиней, але знайшовся хлоп, який тоді був у чоловічому гуртожитку і згадав, як Рейні потиху повернувся під ранок. Він був у білизні: вочевидь, закривавлений однострій десь скинув. А коли прокинувся, почав шукати винуватого в крадіжці.
Думаю, Абіґейл визнають винною в убивстві Кевіна і в замаху на убивство мене та Робін, і думаю, що їх із Рейні засудять за убивство Дайю.
— Абіґейл, мабуть, дуже нездорова, — сказав чуйний сер Колін. — Вона мала жахливе дитинство.
— Купа людей мала жахливе дитинство, але не почала душити дітей, — відповів невблаганний Страйк, а Денніс і Пат схвально закивали.
Вимовляючи ці слова, Страйк думав про Люсі. Вчорашній день він провів у товаристві сестри. Вони разом їздили дивитися два можливих притулки для дядька, а потім зайшли на каву у кафе, і Страйк розповів сестрі, як Мадзу намагалася вбити Робін у храмі на Руперт-Корт.
— От злобна сука, — нажахалася Люсі.
— Так, але ми взяли її, Люс, — відповів Страйк, — а дитину повернули матері.
В глибині душі він чекав, що Люсі знову заплаче, але натомість вона широко всміхнулася.
— Ломако, я знаю, що дістаю тебе, — сказала вона. — Знаю, я така, але якщо тобі все подобається, то мені байдуже, чи ти… ну, сам знаєш. Чи є в тебе дружина, діти, все таке. Ти робиш чудові речі. Ти допомагаєш людям. Ти допоміг мені, коли взявся за цю справу і запроторив ту жінку за ґрати. І твої слова про Леду… Ломако, вони мені дуже допомогли.
Зворушений Страйк стиснув її руку.
— Мабуть, ти просто не створений для осілого життя з однією жінкою, і це нічого, — крізь сльози додала Люсі. — Обіцяю, що більше ніколи не торкатимуся цієї теми.
135
…якщо старанно дбати про ясність розуму, з цього горя постане добрий талан. Бо тут ідеться не про мимолітній настрій, яку випадку суми дев’ять на третьому місці, а про справжню переміну духу.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
За тиждень після візиту до Еденсорів Страйк із важким серцем і усвідомленням обов’язку домовився про зустріч з Амелією Край-тон, сестрою Шарлотти, в неї на роботі.
Він питав себе, чи справді це питання честі. Справа УГЦ милосердно відсунула самогубство Шарлотти в далекі закапелки його розуму, але тепер, коли справу було розкрито, коли розбиті життя і суїциди упорядковувалися, а буря, що підхопила та понесла цих людей, минула й покинула їх, розбитих, серед невідомого ландшафту, — тепер він лишився сам на сам із власним обов’язком перед мертвими. Обов’язком, який не надто хотів виконувати. Страйк легко уявляв, як котрась оптимістична душа каже йому, що як Люсі змогла закрити тему Леди та Ейлмертонської комуни, так і він знайде мир після зустрічі з сестрою Шарлотти, але сам він на подібне не розраховував. Ні, думав Страйк, надягаючи строгий костюм — бо армійські звички щодо належної поваги до померлих важко відкинути, і хоч йому не подобалася ні Амелія, ні перспектива цієї розмови, цей жест він їй завинив — значно вірогідніше своє завершення сьогодні одержить Шарлоттина сестра. Що ж, гаразд: він задовольнить Амелію і тим самим дасть Шарлотті ще один шанс опосередковано завдати йому удару нижче поясу, а тоді вони нарешті будуть квити назовсім.
«БМВ» Страйка, з якого поліція добула кулю, все ще було в ремонті, тож Страйк узяв таксі до Елізабет-стріт у Белґравії. Тут він знайшов крамницю «Амелія», повну дорогої тканини для штор, вишуканої кераміки й абажурів для настільних ламп у стилі шинуазрі. Почувши дзвоник, власниця крамниці вийшла до нього з підсобки. Чорнява, як і Шарлотта, вона мала схожі зелені очі з карими іскорками, але на цьому схожість закінчувалася. Амелія була тонкогуба, з патриціанським профілем, успадкованим від батька.
— Я замовила столик у «Томасі Кабітті», — повідомила вона замість вітання.