Коли Страйк розповів Робін історію про цього чоловіка і про те, як за його зверхність цупив його книги класичних авторів, та сміялася. Амелія просто глянула на нього так, наче це було щось із життя далекої планети.
Принесли замовлені салати. Вони швидко поїли, провадячи силувану розмову про збір за проїзд містом, чи часто кожен буває в селі та чи виграють лейбористи вибори під проводом Джеремі Корбіна. Страйк не став питати, чи справді у Шарлотти був рак грудей, але судячи з того, що Амелія про це не сказала нічого, раку таки не було. Втім, яке це мало значення тепер?
Ні десерт, ні каву не замовляли. Провівши за столом загалом хвилин сорок п’ять, обоє підвелися, мабуть, із однаковим полегшенням.
На вулиці Амелія раптом сказала:
— Ти відмінно робиш свою справу. Я тут читала про ту церкву… здається, це було жахливе місце.
— Ще й яке, — кивнув Страйк.
— А ще не так давно ти дуже допоміг нашому другу з тим противним чоловіком, який заморочив голову його матері. Що ж… дякую, що погодився зустрітися зі мною. Це було… просто дякую.
Амелія непевно підняла на нього очі, і Страйк нахилився, щоб вона могла попрощатися з ним у стилі вищого класу — по черзі поцілувавши повітря біля кожної щоки.
— Що ж… прощавай і нехай щастить.
— І тобі, Амеліє.
Відвертаючись, Страйк чув, як вона віддаляється, цокаючи по тротуару підборами зручної висоти. З-за хмари визирнуло сонце, і, звісно, очі в Страйка защипало від його променів, а не від чогось іншого.
136
Конфуцій каже… Людину вдумливу життя веде стежкою, рясною на звивини.
Шлях то перепиняється, то знову стає прямим.
Тут крилаті думки можуть вільно виливатися у слова.
Там важкий тягар знання слід замкнути в мовчанні.
Та коли двоє людей єдині в найглибшій царині серця,
Вони розбивають навіть супротив заліза та бронзи.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
— Ой, добре, — видихнула червонощока Робін, заскочивши до офісу. Вона щойно виконала забіг уздовж Оксфорд-стріт. — Ще не прийшов… я про Раяна.
— А він зайде? — спитала Пат, яка за своїм звичаєм стукала клавішами з електронкою в зубах, помітно потішена перспективою подивитися на красунчика Мерфі.
— Так, — відповіла Робін, скидаючи куртку, яку дарма надягнула такої теплої вересневої днини. — Він по мене заїде, ми тут вирішили на кілька днів вибратися з міста, і я сильно запізнилася… і він теж.
— Насвари його за це, — порадила Пат. — Може, квіти купить.
— Це дуже сумнівна поведінка, Пат.
Офісна менеджерка випустила з рота електронку.
— А знаєш, де цей?
— Hi, — відповіла Робін, тягнучись по порожню папку на полиці. Вона зрозуміла, що Пат має на увазі Страйка, на якого зазвичай казала «цей», якщо його не було поруч.
— Пішов на зустріч з її сестрою!
— З чиєю сестрою?
— Шарлоттиною! — відповіла Пат гучним шепотом, хоча в офісі були тільки вони з Робін.
— О, — сказала Робін.
Страшенно заінтригована, але не маючи бажання пліткувати про приватне життя Страйка з офісною менеджеркою. Робін узяла папку і почала копатися в сумці.
— Я насправді тільки занести ці нотатки. Скажете Страйку, що вони тут, якщо він прийде, коли я вже піду? Можливо, йому буде цікаво.
Робін щойно мала зустріч із новим клієнтом агенції, професійним гравцем у крикет, в його квартирі у Челсі. Вона думала, що на інтерв’ю вистачить години, але натомість воно тривало всі дві.
— Так, звісно. І як тобі цей новий клієнт? — спитала Пат, знову тримаючи в зубах електронку. Чоловік, про якого йшлося, був високий, білявий і симпатичний, і Пат була дещо розчарована, дізнавшись, що попереднє інтерв’ю відбудеться не в офісі, а в нього вдома.
— Ну, — відповіла Робін, яка не хотіла не тільки пліткувати з Пат про Страйка, а й критикувати при ній клієнта. — Йому не сподобалися Маккейби. Саме тому він повернувся до нас.
Насправді спортсмен із Південної Африки, якого Страйк в одній телефонній розмові назвав мудилом, виявився водночас і неприємно зверхнім, і недоречно грайливим, особливо в світлі того, що протягом всього інтерв’ю на кухні чекала його дівчина. Склалося враження, ніби він вважав себе за замовчанням найгарнішим чоловіком, який останнім часом траплявся на очі Робін, і дав їй зрозуміти, що й вона на його смак нівроку. Робін вирішила, що розкішна брюнетка, яка після розмови проводила її до виходу, або пристає на його думку про самого себе, або просто задоволена шикарною квартирою та «Буґатті» і тому не скаржиться.