Справжня позиція
Надбанням громадськості є той факт, що місіс Марґарет Каткарт-Брайс, заможна і давня прихожанка церкви, за життя пожертвувала церкві значні кошти на ремонт Чапмен-Фарм, а після її смерті у 2004 році Рада Принципалів виявилася єдиним бенефі-ціаром її заповіту, що дало церкві змогу придбати належну нерухомість у центрі Лондона, Бірмінґемі та Ґлазґо, щоб забезпечити вірянам місце для зібрань.
Ваш допис у блозі містить кілька відверто неправдивих тверджень. Ні джакузі, ні басейну на Чапмен-Фарм немає, а містер Джонатан Вейс не має і ніколи не мав нерухомості в Антигуа. Всі машини у власності Принципалів Церкви було придбано ними самими на зарплатню. Ваше твердження, що віряни повинні збирати по сто фунтів на день, щоб не наразитися на «гнів» містера Тайо Вейса, також абсолютно не відповідає істині.
В усіх фінансових питаннях Церква цілковито прозора. Жодна частина пожертв, зібраних на благодійність, ніколи не використовувалася для оплати ремонту Чапмен-Фарм чи придбання і прикрашання центрального офісу УГЦ в Лондоні або для особистої вигоди Принципалів. Знову ж таки, натяки на те, що УГЦ чи Рада Принципалів «марнославні», «корисливі» чи «ошуканці», є вкрай наклепницькими та можуть завдати серйозної шкоди репутації. Це поглиблює тягар вашої відповідальності.
Допис у блозі від 23 лютого 2013 року: «Утоплена пророчиця»
23 лютого 2013 року ви опублікували у блозі допис під заголовком «Утоплена пророчиця», у якому зробили ряд наклепницьких і глибоко образливих натяків стосовно смерті первістки містера та місіс Вейсів, Дайю, яка потонула у 1995 році і вважається пророчицею в УГЦ.
Віряни УГЦ добре знають, що хоч теоретично усі пророки й рівні, одна «рівніша» за інших. Утоплена пророчиця є центральною постаттю у культі УГЦ, має власні ритуали та окрему обрядовість. Звісно, початок цьому поклало первинне бажання Мадзу Вейс підтримати «життя» доньки (Дайю Вейс) у бодай якійсь формі, проте вона експлуатує свій звязок з Утопленою пророчицею за всякої нагоди. Мало кому з промитих вірян стає сміливості поцікавитися (навіть пошепки), за які заслуги семирічна дитина отримала статус пророчиці. Ще менше людей звертають увагу на той дивний збіг, що перша дружина Джонатана Вейса (стерта з історії УГЦ) також потонула на пляжі у Кромері.
Твердження та натяки, що містяться у цьому пасажі, максимально обурливі, образливі та наклепницькі щодо містера та місіс Вейсів і УГЦ в цілому.
Припущення, ніби місіс Вейс «експлуатує» смерть своєї маленької доньки, є грубою обмовою і плямить честь місіс Вейс як матері і як Принципала церкви.
Ба більше, ваш пасаж про «дивний збіг» у контексті утоплення місіс Дженніфер Вейс логічно підводить читача до думки, ніби є щось підозріле у смерті місіс Дженніфер Вейс чи тому факті, що Дайю Вейс втратила життя за схожих трагічних обставин.
Справжня позиція
29 липня 1995 року семирічна Дайю Вейс потонула у морі на пляжі Кромера. Є надбанням громадськості та легко піддається перевірці в судових архівах та публікаціях преси, присвячених розслідуванню її смерті, той факт, що Дайю Вейс пішла на пляж із членом церкви рано вранці без дозволу батьків. Містер та місіс Вейс були у розпачі, коли дізналися, що їхня донька втонула під час купання без нагляду.
Перетворення деяких членів УГЦ на «пророків» після смерті є елементом системи вірувань УГЦ. Релігійні вірування перебувають під захистом англійських законів.
Інформація про справжні обставини смерті місіс Дженніфер Вейс також доступна у судових архівах та відповідних публікаціях у ЗМІ. Місіс Дженніфер Вейс загинула у святковий день у травні 1988 року. Страждаючи на епілепсію, вона мала приступ судом у воді і потонула попри всі намагання інших плавців урятувати її. Численні свідки можуть підтвердити, що містер Джонатан Вейс не був у морі в момент утоплення місіс Вейс і що він побіг до води, щойно зрозумів, що відбувається, але вже не міг врятувати свою дружину. Для містера Вейса передчасна смерть дружини стала великим ударом, і він зовсім не «стер» її зі своєї особистої історії, а навпаки, неодноразово робив публічні ремарки про той факт, що ця трагедія поглибила його новонароджену релігійність, у якій він шукав розради. Будь-які заяви про протилежне є жорстокою обмовою і паплюжать честь містера Джонатана Вейса.
Крім того, украй наклепницьким є іменування церкви «сектою» чи натяки на те, що її віряни «промиті». Всі члени УГЦ відвідують церкву без примусу і з власної волі та можуть покинути її у будь-який момент.