За півтори години ходіння по перехресних посиланнях, протягом якого йому трапився бонус у вигляді цікавої статті про церкву за 2006 рік, нарешті почало розвиднюватися. Страйк налив собі другу склянку віскі, повернувся за стіл і помилувався плодом своєї праці: списком імен, серед яких тільки до одного була приписана адреса.
Він перевів погляд на мобільний, згадуючи часи, коли, бувало, дзвонив тоді ще заміжній Робін додому. Він знав, що іноді ті дзвінки приносили проблеми, бо Метью дуже обурювався чимдалі більшій відданості дружини роботі. Вечір суботи: можливо, Робін із Мерфі у ресторані чи знову пішли до бісового театру. Страйк зробив ще ковток віскі й натиснув номер Робін.
— Привіт, — відповіла вона на другому сигналі. — Що сталося?
— Маєш хвилинку? Я тут покопався в даних перепису.
— О, клас… Вордл надіслав?
Страйк почув брязкіт і подумав, що то пательня.
— Ти точно не зайнята?
— Все нормально, я готую їсти. Раян зайде на вечерю, але ще не прийшов.
— Можливо, я маю зачіпки. Жінка на ім’я Шейла Кеннетт жила на Чапмен-Фарм із нині покійним чоловіком до дев’яностих років. Трохи помандрувала, але я знайшов її нинішню адресу в Ковентрі. Подумав, що ти могла б туди з’їздити й поговорити з нею. Літня пані — ти з такою краще знайдеш спільну мову.
— Запросто, — відповіла Робін, — але тільки за два тижні, бо в середу Мідж їде, і я беру її вахти.
— Гаразд. Також я знайшов статтю журналіста на ім’я Ферґюс Робінсон, який у 2006 році взяв анонімне інтерв’ю у колишнього члена УГЦ. Там купа «можливого»: можливе насильство над ві-рянами, можливе зловживання пожертвами. Журналісти захищають свої джерела, але я подумав, що Робертсон може знати більше, ніж написав, але злякався можливого судового позову. Складеш мені компанію, якщо він погодиться на розмову?
— Дивлячись коли, — відповіла Робін. — У мене з цією новою справою про сталкера важкий тиждень, але… ой!..
— Що таке?
— Та обпеклася… вибач, не клади слухавку… там Раян прийшов.
Страйк почув, як вона відходить до дверей. Не без зневаги до себе Страйк залишився на лінії: дуже хотілося, щоб Раян Мерфі зайшов і побачив, що Робін розмовляє з ним.
— Привіт, — почув він голос Робін, тоді Мерфі відповів щось нерозбірливе, а тоді почувся безпомилковий звук поцілунку. — Вечеря майже готова, — сказала Робін, Мерфі щось відповів, Робін засміялася, а тоді: — Та ні, це Страйк.
Весь цей час її партнер сидів за ноутбуком і супився.
— Вибач, Корморане, — сказала Робін тепер уже в слухавку, — кажи далі.
— Контактних даних інших людей, які мешкали на Чапмен-Фарм, я поки не знайшов, але шукатиму далі й напишу тобі, коли знайду, — сказав Страйк.
— Вихідний день, — мовила Робін. — Відпочинь! Та ні! — додала вона зі сміхом, звертаючись, вочевидь, до Мерфі, чий сміх Страйк теж почув. — Вибач, — повторила вона.
— Нічого, не триматиму тебе, — сказав він точно так само, як Робін вранці, і повісив слухавку, не чекаючи на відповідь.
Дуже сердячись на себе, Страйк різко закрив ноутбук і пішов переглянути дуже здоровий асортимент свого холодильника. Коли він дістав черговий пакет «знову цієї клятої риби», щоб подивитись, чи її ще можна їсти, задзвонив мобільний. Він вирішив спершу подивитися, хто то, а вже тоді відповідати, бо якщо дзвонять з офісного телефону, брати слухавку не слід: ще тільки Шарлотти йому зараз не вистачало. Натомість він побачив незнайомий номер.
— Страйк.
— Привіт, — промовив нахабний хрипкий голос. — Сюрприз.
— Хто це?
— Біжу. Біжу Воткінс. Ми познайомилися на хрестинах.
— А, — відповів Страйк, і спогад про декольте і ноги відігнав похмуріші думки, що вже було приємно. — Привіт.
— У тебе, мабуть, свої плани, — сказала вона, — але я оце нарядилася, а подруга, з якою в мене була призначена зустріч, захворіла.
— Де ти взяла мій номер?
— Ільза, — відповіла Біжу з ґелґотливим сміхом, який він чув на кухні у Гербертів. — Сказала їй, що мені на справі потрібен детектив… сумніваюся, що вона мені повірила, — додала вона, знову заґелґотавши.
— Ну, вона розумна, — відповів Страйк, трохи відсунувши телефон від вуха, щоб те квоктання не так різало вуха. Він сумнівався, що це можна довго витримувати.
— То… як щодо випити? Чи повечеряти? Чи… не знаю?