Страйк глянув на упаковку тунця у себе в руці. Згадав те декольте. Він кинув курити і їсти казна-що. Робін готувала вечерю для Раяна Мерфі.
— А що, — відповів він. — Я не проти.
13
Сума дев’ять на початку означає:
Перехресні сліди.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Неймовірно мовчазний характер Клайва Літтлджона, нового працівника агенції, дістав уже не тільки Робін.
— З ним щось не тойво, — сказав у середу вранці інший їхній колега, Барклей, до Робін, з якою вони стежили за багатоквартирним будинком у Бекслігіті, сидячи в машині Барклея.
— Краще він, ніж Морріс чи Натлі, — відповіла Робін, віддано повторюючи слова Страйка.
— Теж мені стандарт, — пирхнув Барклей.
— Свою роботу він наче виконував, — нагадала Робін.
— Сидіу та й очима лупау, — сказав Барклей зі своїм шотландським акцентом. — Хоч би моргнув. Як та ящірка.
— Я чогось думаю, що ящірки моргають, — заперечила Робін. — Чекай… це не хтось із них?
— Ні, — відповів Барклей, подаючись уперед, щоб краще роздивитися чоловіка, який щойно вийшов із будинку. — Наші не такі тлусті.
У будинку, за яким вони стежили, мешкали двоє братів років сорока, які, на біду для останнього розслідування агенції, були дуже подібні між собою. Один із них — стеження, що тривало всього кілька днів, поки не виявило, котрий саме — переслідував актрису на ім’я Таша Майо. Поліція поставилася до справи легковажно, на думку клієнтки, у якої вже «нерви грали». Низка дрібних інцидентів, які попервах тільки дратували, звернула на похмуру ноту, коли жінці підкинули мертвого птаха в поштову скриньку, а тоді заклеїли замкову щілину на дверях.
— Я розумію, що в поліції є важливіші справи, — сказала Таша Робін, коли та записувала подробиці справи в офісі, — я все розумію, я знаю, що прямої загрози немає, але я їм назвала свого підозрюваного, я їм його описала, сказала, де він живе… він мені дещо розповідав про своє життя. Він весь час ошивається біля сцени, я йому вже півтора десятки плакатів і папірців підписала. Ситуація стала неприємною, коли я сказала, що не маю часу для ще одного селфі. Він з’являється всюди, куди я йду. Я просто хочу, щоб це припинилося. Вчора хтось лазив у мою машину. Я більше не можу. Будь ласка, спіймайте його на гарячому.
Це був не перший сталкер, з яким агенція мала справу, але інші не підкидали жертвам мертвих птахів, і Робін, пройнявшись співчуттям до клієнтки, сподівалася спіймати зловмисника якомога скоріше.
— Мідж на неї запала, — повідомив Барклей, дивлячись на вікно підозрюваного.
— Ти про Ташу Майо?
— Авжеж. Ти бачила отой її фільм про двох вікторіанських лесбійок?
— Ні. Хороший?
— Та гіуно, — відповів Барклей. — Півтори години садівництва та поезії. Але жінці сподобався. А мені — ні, бо я бовван безсердечний.
Робін засміялася.
— Може, Мідж і пощастить, — провадив Барклей. — Таша Майо бісексуалка.
— Правда?
— Жінка каже, що так. Якби грала в «Мастермайнді», була б її спеціальна тема: сексуальне життя зірок. Не голова, а поуна енциклопедія, хто з ким спить.
Кілька хвилин вони сиділи мовчки, а тоді Барклей, не зводячи очей із четвертого поверху, спитав:
— От цікаво, вони не працюють, чи що?
— Гадки не маю, — відповіла Робін.
— От би нам його піймати на ‘кійсь оборудці з пільгами. Піде на громадські роботи, і не стане коли людині надокучати.
— Громадські роботи рано чи пізно скінчаться, — відповіла Робін, зробивши ковток кави. — Біда в тому, що я не уявляю, як зупинити таку одержиму людину.
— В морду дати? — запропонував Барклей і по секундному ваганню додав: — Як гадаєш, якщо я дам в морду Літтлджону, він хоч тоді рота розкриє?
— Краще спершу розпитай про музичні уподобання, — запропонувала Робін.
— То ненормально, — заявив Барклей, — хлоп просто сидить і мовчить.
— А оце вже один із них, — сказала Робін, ставлячи каву у тримач.
З будинку щойно вийшов чоловік із руками в кишенях. Як і брат, він мав незвичайно високе чоло, тому цих двох Барклей прозвав братами Франкенштейнами, що швидко скоротилося до Франка-Один і Франка-Два. Одягнений у непоказну вітрівку, джинси та кросівки, він крокував, як вирішила Робін, до станції.
— Беру цього, — сказала вона, підхоплюючи наплічник, з яким зазвичай ходила на стеження, — а ти сиди чекай іншого.
— Прийняв, — відповів Барклей. — Щасти тобі.
Робін, яка надягнула шапку, щоб сховати примітну зачіску, пішки рушила слідом за Франком-Один, довела його до станції «Бекслігіт» і там зайшла до вагону та стежила за ним далі, сівши за кілька сидінь.