— Дуже доглянута і різка. Зуби ідеальні — як в американки. Так і не скажеш, що кілька місяців тому в неї застрелили брата. Якби не ті помаранчеві шати, я б сказала, що вона мотиваційна ораторка. Ходить по сцені, робить широкі жести. А, і Нолі Сеймур теж там була. Ота актриса. Був майже фурор, коли вона прийшла. Показували пальцями, перешіптувалися.
— Її приймали якось по-особливому?
— Ще й як по-особливому. Негайно підбіг служитель, повів її до першого ряду. Вона дуже виразно відмовлялася і зрештою сіла десь посередині. Скромна! І так цю скромність старалася донести, що поки сіла, на неї вже дивився цілий храм.
Страйк усміхнувся.
— Я прочитала твої замітки про зустріч із Ферґюсом Робертсоном, — додала Робін.
— Добре, — відповів Страйк, даючи Робін чашку й ведучи її до кабінету. — Я хотів це з тобою обговорити.
Робін вирішила, що знає, про що піде мова. Однією з причин, що спонукали її пробитися крізь ураган Кеті заради особистої розмови зі Страйком, була підозра, що він запропонує — начхавши на багато годин роботи над роллю Ровени Еллі і дорожезну стрижку — щоб замість неї на Чапмен-Фарм потрапив під прикриттям хтось із найманих працівників.
— Про духовне єднання ти теж прочитала? — спитав Страйк, займаючи своє місце за партнерським столом, якраз навпроти її стільця.
— Ми використовуємо евфемізми УГЦ? — підняла брови Робін.
— Гаразд, як скажеш: ти читала, що жінок примушують спати з будь-ким, на кого вкаже церква?
— Читала, — відповіла Робін.
— І?
— І все одно хочу туди потрапити.
Страйк мовчки потер підборіддя, дивлячись на неї.
— Це ж емоційний примус, а не фізична сила, — нагадала Робін. — А мізки мені не промиють, правильно? Тож на мене це не подіє.
— Але якщо тебе там замкнуть і треба буде підтримувати прикриття…
— У випадку справжньої спроби зґвалтування я піду і звернуся в поліцію, — спокійно відповіла Робін. — І справу зроблено: ми отримаємо щось проти церкви.
Страйк очікував такої поведінки, але все одно був не радий.
— А Мерфі про це якої думки?
— До чого тут Раян? — різко спитала Робін. Зрозумівши, що припустився стратегічної помилки, Страйк відповів:
— Та ні до чого.
Виникла коротка пауза, і стало чути, як стукає у вікно дощ і як завиває у трубах вітер.
— Гаразд, я подумав, що ми повинні поділити колишніх вірян і спробувати з ними зв’язатися, — раптом хтось заговорить, — мовив Страйк, відводячи погляд від очей Робін до комп’ютера. — Імена з перепису я тобі вже відправив. Вчора Робертсон прислав мені ще свій список. Там було тільки одне невідоме мені ім’я: Шері Ґіттінз. Він так і не зміг із нею зв’язатися, але я знайшов про неї дещо в інтернеті. Це саме та дівчина, яка повела Дайю Вейс на море, і та втонула. Але я не бачу жодного її сліду після 1995 року.
— Я можу пошукати, — запропонувала Робін, розкриваючи записник.
— Було б добре. Краща новина така, що я знайшов сімейство Дотерті — це де батько, який забрав з ферми трьох дітей, і мати, яку вигнали пізніше.
— Серйозно?
— Так, але від батька і двох з трьох дітей я отримав тверде «ні» на пропозицію поговорити. Батько взагалі агресивно зреагував. Третя дитина… я кажу «дитина», але вони вже дорослі… третя поки не відповіла. Це Ніав, старша донька. Від матері, Дейрдре, я і сліду не знайшов. Може, вона змінила ім’я чи виїхала за кордон. Свідоцтва про смерть теж немає. Також поки нічого не знаю про Джордана — це той хлоп, якого, за словами Кевіна Пірбрайта, змусили шмагати себе батогом по обличчю. Про нього в переписах нічого немає, тож він, вочевидь, прийшов і пішов між ними.
Зате я, здається, знайшов Абіґейл, старшу доньку Джонатана Вейса. Якщо це вона, то вона користується дівочим прізвищем матері — Ґловер — і вона тепер пожежниця.
— Буквально?..
— Зі шлангом і сиреною, якщо це справді вона. Незаміжня, дітей я не знайшов, живе в Ілінґу. Також, здається, я знайшов дівчину-лесбійку, яка потрапила туди в юні роки. Ту, у якої брав інтерв’ю для статті Робертсон.
— Так швидко?
— Так. Вона є в переписі за 2001 рік. Звати Флора Брюстер. Вік, дати, — все збігається. В неї повен фейсбук фотографій із Нової Зеландії. Сім’я дуже багата. Дідусь — засновник будівельної імперії, «Будинки від Гоусона».
— «В будинку від Гоусона щастя знайдете»? — спитала Робін, яка навіть не думала, що пам’ятає мелодію з дев’яностих, а та раптом спливла в голові.
— А потім на голову стеля впаде, так-так. «Будинки від Гоусона» надійністю не славляться.