Старенька заплакала. Робін, якій було страшенно її шкода, роззирнулася, шукаючи серветки.
— Пухлина, — схлипнула Шейла. — У нього була пухлина. Його розрізали і знайшли причину. Пухлину.
Вона витерла ніс рукою.
— Дозвольте… — промовила Робін, підвелася і вийшла. У маленькій ванні зі старою рожевою раковиною та ванною вона відірвала шматок туалетного паперу, поспішила назад до кімнати і дала папір Шейлі.
— Дякую, — сказала та, витерла очі та висякалася, а Робін тим часом сіла на канапу.
— Шейло, ви тоді покинули ферму назавжди? — спитала вона. — Після смерті Враяна?
Шейла кивнула. З-за її окулярів досі крапали сльози.
— А вони мені погрожували, хотіли утримати. Казали, що я погана людина, що вони всім скажуть, як я знущалася з Враяна, що я крала гроші, що я знущалася з тварин на фермі… Я в житті не скривдила тварини, ніколи… Жорстокі, — додала вона, схлипнувши. — Вони такі жорстокі. Я думала, що Джонатан добрий. А він мені: «Браян майже одужав, Шейло, але він не був чистим духом і тому помер. Ти не дала йому стати чистим духом, ти кричала на нього, була поганою дружиною». Він не майже одужав, — знову схлипнула Шейла. — Зовсім він не одужав. Він погано бачив і ледь ходив, а вони знущалися з нього і кричали, бо він приносив мало грошей з вулиці.
— Мені так шкода, Шейло, — тихо промовила Робін. — Щиро. Так шкода.
Тишу протяло голосне нявчання. Повернувся кіт Смокі.
— Їсти просить, — крізь сльози сказала Шейла. — Ще не час, — мовила вона до кота. — Сусідка мене лаятиме, якщо почну давати тобі обіди.
Шейла мала втомлений вигляд. Робін не хотіла залишати її в такому стані і м’яко перевела розмову на котів і їхню непостійність. За десять хвилин Шейла достатньо опанувала себе і розповіла про свою кицьку, яку збила машина, але Робін бачила, що вона досі схвильована, і не хотіла тиснути на стареньку, просячи згадати щось іще.
— Щиро дякую, що поговорили зі мною, Шейло, — нарешті сказала вона. — Останнє питання, якщо ваша ласка. Ви не знаєте, коли Шері Ґіттінз пішла з Чапмен-Фарм? Не знаєте, де вона може бути тепер?
— Вона пішла скоро після смерті Враяна. Куди — я не знаю. То вона в усьому винна! — знову розсердилася вона. — Все сталося через неї!
— Я можу для вас щось зробити, поки не поїхала? — спитала Робін, ховаючи записник до сумочки. — Може, покликати вашу сусідку? Щоб у вас було товариство.
— Ви зупините їх? — крізь сльози спитала Шейла, проігнорувавши пропозицію Робін.
— Ми постараємося, — пообіцяла Робін. -
— Ви мусите їх зупинити, — люто сказала Шейла. — Ми були хіпі. Ми з Браяном. Просто хіпі. Ми не уявляли, до чого все дійде.
17
Бо юначий нестям найбезнадійніше заплутується у порожніх мріяннях.
Що впертіше він тримається за необґрунтовані фантазії, то певніше зустрінеться з приниженням.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
— Ти з неї до біса багато витягнула, — сказав Страйк. — Чудова робота.
Робін, яка сиділа у «лендровері» й обідала тунцевим сендвічем з найближчого кафе, не змогла опиратися бажанню набрати Страйка одразу після розмови з Шейлою. Він бурчав уже значно менше, ніж в минулу їхню розмову.
— Але хіба не жах? — спитала вона. — Нещасному чоловіку не надали жодної медичної допомоги.
— Жах. Проблема в тому, що він сам не звернувся до шпиталю. Тож довести злочинний намір буде дуже важко. Це не Марґарет Каткарт-Брайс, яка благала привести лікаря.
— Буцімто благала, — нагадала Робін. — Ми не маємо підтвердження.
— Так, і це проблема, — відповів Страйк, який саме стояв на вулиці під будинком братів Франків. — Нам потрібна злочинна дія з кількома свідками, які готові виступити у суді, і мені починає здаватися, що це ми на дохріна замахнулися.
— Та знаю, — погодилася Робін. — Не уявляю, щоб оповідям Шейли про побиття і шмагання повірили без додаткового підтвердження, адже стільки років минуло. Але я почну шукати Пола Дрейпера і Джордана Рейні.
— Чудово, — сказав Страйк. — Якщо пощастить, вони підтвердять знущання над собою і ще над другим… о, а ось і він.
— Хто?
— Один із Франків. Я їх не розрізняю.
— Франк-Один дещо зизоокий, а Франк-Два дещо лисіший.
— Тоді це Два, — сказав Страйк, придивившись до чоловіка. — Сподіваюся, він прямує до центру, бо інакше проситиму Дева підмінити мене раніше. О шостій в мене розмова із фейсбучним другом будівельної принцеси Флори Брюстер. Вчора він мені подзвонив.
— О, чудово. Де ви зустрічаєтеся?