Я відчуваю, що Утоплена пророчиця поруч. Якщо зі мною щось станеться, знай, це вона зробила.
Кевін
Листи сера Коліна та леді Еденсор їхньому синові Вільяму
14 грудня 2015 року
Любий Вілле,
Лікарі дають твоїй мамі три місяці. Благаю тебе, вийди на зв'язок. Твоя мама мучиться від думки, що більше ніколи тебе не побачить.
Тато
14 грудня 2015 року
Мій любий Вілле,
Я помираю. Будь ласка, Вілле, дозволь мені тебе побачити. Це моє останнє бажання.
Прошу тебе, сину. Мені нестерпно покидати цей світ, так і не побачивши тебе ще раз. Вілле, я так тебе люблю…
Я завжди, завжди тебе любитиму. Якби я могла ще хоч раз тебе обійняти, то померла б щасливою.
Мама
2 січня 2016 року
Любий Вілле!
Вчора твоя мама померла. Лікарі сподівалися, що в неї більше часу. Якщо маєш бажання прийти на похорон, дай мені знати.
Тато
ЧАСТИНА ПЕРША
Чін/Криниця
КРИНИЦЯ. Місто може змінитися,
Але криниця незмінна.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
1
…муж учтивий у словах обачний,
А в їжі та питві помірний.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Лютий 2016 року
Приватний детектив Корморан Страйк стояв у кутку тісного, задушливого, напханого людьми шатра і тримав на руках немовля, яке несамовито горлало. На полотно даху падав дощ, і його аритмічний стукіт пробивався навіть крізь розмови гостей і крик його свіжоспеченого похресника. Обігрівач гамселив Страйкові у спину жаром, але подітися було нікуди, бо його обступили троє білявих жінок — всі десь сорока років і з пластиковими келихами шампанського — і по черзі розпитували про найвідоміші його справи. Страйк погодився «всього хвильку» потримати дитину, поки її мама пішла до туалету, але здавалося, що це триває вже кілька годин.
— А коли, — гучно спитала найвища білявка, — ви зрозуміли, що то не самогубство?
— Не одразу, — так само гучно відповів Страйк, неабияк обурений тим, що жодна з жінок не запропонувала потримати дитину. Мають же вони знати якийсь жіночий фокус, щоб заспокоїти малого? Він спробував легенько потрусити немовля. Воно закричало ще відчайдушніше.
За білявками стояла брюнетка у сліпучо рожевій сукні, яку Страйк запримітив ще у церкві. Перед початком служби вона голосно розмовляла і сміялася на лаві, а тоді притягнула увагу гостей гучним «ах-х-х», коли сонній дитині лили святу воду на голівку, тож пів церкви дивилося на неї замість купелі. Тепер їхні погляди зустрілися. Її очі були ясного кольору морської хвилі й ретельно підфарбовані, щоб краще виділятися на тлі оливкової шкіри і темно-каштанового волосся. Страйк відвів погляд першим. Точно як кут нахилу капелюшка і повільні жести гордої бабусі сповіщали, що пані вже п’яненька, той погляд дав йому зрозуміти, що від жінки в рожевому будуть самі проблеми.
— А Шеклвелльський різник? — спитала білявка в окулярах. — Ви що, справді його впіймали? Фізично?
«Та ні, телепатично».
— Перепрошую, — сказав Страйк, помітивши за скляними дверима кухні Ільзу, матір його похресника. — Маю передати малого його мамі.
Обійшовши розчарованих білявок та жінку в рожевому, він рушив до виходу з шатра, а інші гості розступалися перед ним, ніби крики дитини були сиреною.
— Боже, Корме, вибач, — сказала Ільза Герберт, білява і в окулярах. Спершись на кухонний стіл, вона розмовляла з партнеркою Страйка за детективною агенцією Робін Еллакотт та бойфрендом Робін, офіцером поліції Раяном Мерфі. — Давай його сюди, він голодний. Ходімо зі мною, — попросила вона Робін, — договоримо… візьми мені ще склянку води, добре?
«Ну клас», — подумав Страйк, дивлячись, як Робін відходить, набирає воду і кидає його наодинці з Раяном Мерфі, таким самим високим, як сам Страйк. На цьому схожість між ними закінчувалася. На відміну від приватного детектива, схожого на Бетховена зі зламаним носом, чорнявого, кучерявого і від природи завжди похмурого на вигляд, Мерфі мав класично привабливі риси, високі вилиці та хвилясте світло-каштанове волосся.