Знову почувся нервовий сміх. Бекка дала найближчому пасажиру стос скріплених опитувальників та пучок ручок, і все це розійшлося салоном.
Робін відзначила, що ручка, яка їй дісталася, пронумерована. Вона продивилася список питань на аркуші. Вона чомусь чекала, що йдеться про форму з питаннями про здоров’я, але виявилося, що це тест на особистість. Відповіді передбачали вибір варіантів: «повністю погоджуюся», «частково погоджуюся», «частково не погоджуюся» та «повністю не погоджуюся». Також потрібно було підписати свою форму.
1. Прийнявши рішення, я рідко його змінюю.
2. Я волію працювати у своєму темпі.
3. У мене багато друзів та знайомих.
4. Люди часто звертаються до мене зі своїми проблемами.
5. Я отримую задоволення, коли досягаю своєї мети.
В опитувальнику було більше десяти сторінок. Нерідко нові твердження просто перефразовували попередні. Робін заходилася відповідати, роблячи це як Ровена, більш компанійська і сильніше зацікавлена в чужому схваленні, ніж її авторка. Дівчата попереду хихотіли, порівнюючи свої відповіді.
За сорок хвилин до Бекки повернулася перша заповнена форма. Робін скоро передала і свою, але ручку «забула» — навмисно, щоб подивитися, що буде. Коли було здано всі форми, Бекка знову взяла мікрофон.
— Мені не повернули ручки номер десять і чотирнадцять! — весело сказала вона, і Робін показово «схаменулася», що випадково поклала ручку номер десять у кишеню. Ручка номер чотирнадцять була знайдена під сидінням.
— Тут у нас буде туалетний піт-стоп, — сказала Бекка у мікрофон, коли автобус звернув на заправну станцію «Шелл». — Маєте тридцять хвилин. Будь ласка, не запізнюйтеся!
Виходячи з мікроавтобуса, Робін помітила, що Бекка гортає форми.
Сходивши до вбиральні, Робін пішла назад до стоянки. Знаючи, що на неї чекає, вона захотіла купити шоколадку, хоч і не хотіла їсти, але натомість почала роздивлятися передовиці газет у кіоску з пресою. Всюди писали про референдум щодо брекзиту.
— Сподіваюся, всім полегшало! — радісно сказала Бекка у мікрофон, коли пасажири повернулися, і салоном прокотилася нова хвилька смішків. — За годину ми прибуваємо на Чапмен-Фарм, і я хочу розповісти вам більше про те, що там на вас чекає. Скористайтеся нагодою поставити свої питання. Як вам відомо, одна з цілей УГЦ — запустити сутнісні зміни у світі матеріалізму.
— Амінь! — гукнув професор філософії Волтер Фернсбі, і багато його супутників знову засміялися.
— Серед питань у полі нашої уваги, — провадила усміхнена Бекка, — проблеми бездомності, наркотичної залежності, зміни клімату і соціальної незахищеності. Звісно, усі ці явища пов’язані між собою і є злом, породженим капіталістичним, матеріалістичним соціумом. Цього тижня ви доєднаєтеся до наших зусиль, спрямованих на те, щоб змінити світ — цілком буквально. Власний внесок може здатися вам невеликим та незначним, але наше вчення проголошує, що кожний добрий чи щедрий вчинок, кожна хвилина, присвячена покращенню цього світу чи допомозі іншій людині, має свою духовну силу, і якщо опанувати цю силу, вона спричинить практично чудодійні зміни.
І ці зміни не лише зовнішні. Коли ми віддаємо своє життя служінню, то змінюємося всередині. Ми досягаємо того, про що не могли навіть мріяти. Я сама бачила, як люди, скинувши ярмо матеріалізму, досягали повної духовної сили і ставали здатні на неймовірні діяння.
По прибуттю на Чапмен-Фарм вас поділять на групи. Обіцяю, що нудно не буде! Групи змінюють одна одну на різних завданнях. Ви відвідуватимете храм та лекції, а ще будете створювати речі, які ми продаємо за внески на благодійність, і дбатимете про тварин на нашій фермі у рамках етичного фермерства і життя у гармонії з природою. Також вас можуть запросити взяти участь у приготуванні їжі та прибиранні: ці прості акти турботи доводять відданість нашій спільноті та братам і сестрам за церквою. Що ж, а тепер ставте мені свої питання!
Піднялося з пів десятка рук.
— Так? — Бекка усміхнулася до пухкої зеленокосої дівчини.
— Привіт… ем… гм… як швидко люди досягають чистого духу?
— Щоразу мені ставлять це питання! — промовила Бекка, і пасажири засміялися разом із нею. — Власне, відповідь така, що відповіді немає. Я не стану тобі брехати: більшості для цього потрібно чимало часу, але, звісно, є люди, з якими це трапляється значно швидше. Засновник нашої церкви, якого ми називаємо Тато Джей… він винятково обдарований… перші ознаки чистого духу проявилися у нього в чотирнадцять років, але якщо ви почитаєте «Відповідь», то побачите, що він довго не розумів, чому здатен робити речі, недоступні іншим людям. Так? — звернулася вона до білявої дівчини поруч із авторкою першого питання.