— Ми самі вибираємо, з ким бути у групі?
— Боюся, що ні, — м’яко відповіла Бекка. — Ми хочемо, щоб під час ретриту всі отримали якомога кращий індивідуальний досвід, і саме тому зазвичай розділяємо знайомих між собою людей у різні групи.
Робін помітила, що дівчата засмучено переглядаються, а Бекка провадила:
— Не хвилюйтеся, ви будете бачитися! Ви будете разом ночувати у гуртожитку. Але ми хочемо, щоб кожна з вас отримала індивідуальний досвід і осягнула його у власний унікальний спосіб… Так? — розвернулася вона до професора Волтера.
— Якщо ми маємо якісь спеціальні знання, корисні для церкви, чи варто про це сказати? Щоб ми могли приносити більше користі?
— Чудове питання! — сказала Бекка. — У лавах церкви є дуже талановиті люди — митці, лікарі, учені — які попервах виконують завдання, які в світі матеріалізму вважають чорною роботою, розуміючи, що це — крок до просвітлення. Власне, ми оцінюємо кожного після виконання того, що ми називаємо Служінням, щоб зрозуміти, як кожна людина може найкраще послужити церкві та її місії у світі. Так, добродію в окулярах?
— Що ви кажете людям, які називають УГЦ сектою? — спитав Амандіп.
Бекка засміялася. Робін не помітила навіть секундного збентеження.
— Я скажу, що на адресу церкви летить багато образливих слів та негативної уваги. Але чому? Ось питання. Ми виступаємо За расову рівність, за перерозподіл багатства. Скажу лише, що ти сам зробиш висновки за тиждень. Дивись на речі ширше і не дозволяй ЗМІ та людям, які мають свою вигоду у статусі-кво, казати тобі, що істина, а що ні. Ти ось-ось побачиш істини, які, щиро кажучи, тебе вразять. Я вже сотні разів бачила, як це відбувається. Скептики приходять до нас із цікавості. Дехто з них налаштований вороже, але всі вони не вірять власних очам, коли бачать, що відбувається насправді… так?
— А Тато Джей буде на фермі, поки ми там будемо?
Це питання поставила жінка середнього віку з рудим волоссям, явно пофарбованим якимось домашнім засобом, і у великих круглих окулярах.
— Ти Маріон, правильно? — спитала Бекка, і жінка кивнула. — Тато Джей постійно рухається між храмами та центрами, але наскільки я знаю — так, цього тижня він завітає до Чапмен-Фарм.
— Ох! — зітхнула Маріон, усміхнувшись і склавши руки у молитовному жесті.
24
Темна сила має красу, але приховує її. Так має вчиняти і муж, що заступає на царську службу.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Мікроавтобус проїхав Норвіч і заїхав у сільську місцевість. Після пів години кружляння вздовж живоплотів Робін нарешті побачила поворот на Лайонс-Маут, яка виявилася вузькою дорогою, обсадженою деревами. Робін, яка завчила складену колегами мапу, звернула увагу на камери, сховані у кронах з правого боку. Скоро мікроавтобус з’їхав на доглянуту стежку. Відчинилися електричні ворота. За ними скоро з’явилася стоянка, на якій уже було два таких самих мікроавтобуси. Далі тягнулася довга одноповерхова будівля зі світлої цегли, яка попри готичну форму вікон здавалася побудованою недавно, а далі, на лінії обрію за фермою, Робін побачила високу круглу вежу, схожу на туру з дошки гігантського шахіста.
Пасажири із сумками та рюкзаками висадилися. Бекка повела їх всередину будівлі, до приміщення, схожого на роздягальню дорогого спортзалу. Справа була рецепція, а біля неї стояла усміхнена темношкіра жінка з довгими косами і в помаранчевому спортивному костюмі. Зліва виднілися кабінки для переодягання.
— Увага всім! — сказала Бекка. — Станьте в чергу, і Гетті видасть вам однострої!
— Гаразд, слухайте уважно! — мовила служителька, ляснувши в долоні. — Я видам вам однострій, взуття, піжаму, торбу і ключ від шафки. Ви переодягнетесь у кабінці. Покладіть у торбу УГЦ свої непромокальні плащі та білизну. Звичайний одяг, прикраси, телефони, гроші, кредитні картки тощо складіть у сумку, яку взяли з собою, а тоді замкніть у шафку! Підпишіть картку, щоб знати, де чиє, а потім поверніть мені ключ.
Робін стала у чергу, скоро отримала білу бавовняну піжаму, трохи поношені кросівки, помаранчевий спортивний костюм розміру М і торбу з мішковини з відпечатаним логотипом церкви, зайшла до кабінки і перевдягнулася.
Надягнувши однострій та кросівки і поклавши піжаму, білизну та плащ у торбу, Робін сховала сумку у шафку. Вона не брала кредиток, бо всі вони були на ім’я Робін Еллакотт, тільки гаманець із готівкою. Віддавши ключ жінці з косами, вона написала на картці, що її речі в шафці номер 29.