Не встигли вони знайти бодай якусь тему для розмови, як до них приєднався давній друг Страйка Нік Герберт, гастроентеролог і батько дитини, яка щойно терзала криком Страйкові барабанні перетинки. Нік, чиє пісочно-біляве волосся почало рідіти ще в двадцять років, тепер був наполовину лисий.
— І як воно — зректися Сатани? — спитав Нік у Страйка.
— Трохи ніяково, звісно, — відповів детектив, — але ми ніби розійшлися на дружній ноті.
Мерфі засміявся. Просто за спиною Страйка засміявся хтось іще. Він обернувся: жінка в рожевому пішла з шатра слідом за ним. Страйкова покійна тітка Джоан не схвалила б цю рожеву сукню як вбрання на хрестини: то була затісна штукенція з драпіруванням, глибоким викотом і короткою спідницею, яка відкривала засмаглі ноги.
— Я була хотіла запропонувати потримати дитину, — сказала вона гучним хрипким голосом, усміхнувшись Страйкові, а той помітив, як Мерфі спершу зазирнув їй у декольте, а вже тоді підняв очі до обличчя. — Я малих просто обожнюю! Але ви пішли.
— А що роблять із хрестильним тортом? — спитав Нік, приглядаючись до здоровенного і зовсім цілого фруктового торта, що стояв на столі посеред кухні. На його верхівці красувався блакитний ведмедик.
— Їдять? — припустив голодний Страйк. Він тільки встиг перехопити пару бутербродів, а тоді Ільза тицьнула йому дитину, і поки він тримав її та не міг вийти з шатра, інші гості майже все поїли. Рожева жінка знову засміялася.
— Це зрозуміло, але чи не треба спершу його пофотографувати абощо? — відповів Нік.
— Треба пофотографувати, — сказала жінка в рожевому, — обов’язково.
— Тоді доведеться почекати, — кивнув Нік. Окинувши Страйка поглядом з-за окулярів у дротяній оправі, він спитав: — Скільки ти вже скинув?
— Майже двадцять кіло, — відповів Страйк.
— Ого, яке досягнення, — мовив Мерфі, чию стрункість і підтягнутість підкреслював однобортний костюм.
«А чи не пішов би ти, гівно чванливе?»
2
Сума шість на п’ятому місці означає…
Супутник прогризає шлях через покрови.
Якщо піти йому назустріч,
Хіба це може бути помилкою?
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Робін сиділа на краю двоспального ліжка в подружній спальні. Кімната, оформлена в блакитних тонах, була охайна, тільки дві нижні шухляди шафи висунуті. Робін знала Гербертів давно і здогадувалася, що це зробив Нік: Ільза постійно скаржилася на чоловікову звичку лишати шухляди висунутими, а дверцята відчиненими.
Адвокатка Ільза нині сиділа в кріслі-гойдалці в кутку, а немовля вже жадібно плямкало на її грудях. Робін, доньку фермерів, булькання дитини нітрохи не бентежило. А от Страйк, мабуть, вирішив би, що це трохи непристойно.
— Пити від цього хочеться — страшне, — сказала Ільза, випивши майже всю склянку. Віддаючи її Робін, вона додала: — Здається, моя мама п’яна.
— Точно п’яна. Щасливішої бабусі я ще не бачила, — кивнула Робін.
— Це так, — погодилася Ільза. — Але ця Біжу кінчена!
— Хто-хто?
— Ота бабенція в рожевій сукні! Ти, мабуть, помітила, — ота, що їй цицьки з декольте аж випадають. Терпіти її не можу, — сердито додала Ільза, — весь час мусить бути в центрі уваги. Я при ній запросила двох колег, то вона вирішила, що теж може прийти, а я не придумала, як відмовити.
— Її справді звати Біжу? — недовірливо спитала Робін. — Як скорочення від «біжутерії»?
— Як ласа до чоловіків біда ходяча, і дарма не скорочена. Насправді її звати Белінда, — пояснила Ільза, а тоді заговорила розкотистим звабливим голосом: — «Але всі мене називають Біжу».
— Але чому?
— Бо вона їх про це просить, — сердито відповіла Ільза, а Робін засміялася. — У неї роман з одруженим королівським адвокатом, і я дуже сподіваюся, що нескоро перетнуся з ним у суді, бо вона забагато розказує про їхні постільні справи. Цілком відверто каже, що хоче завагітніти від нього, щоб він пішов від дружини… але я, мабуть, просто заздрю… так, я заздрю. Неприємно, коли поруч крутяться такі стрункі жінки. Носить восьмий розмір… А це шістнадцятий, — додала вона, показуючи на свою темно-синю сукню. — Я в житті не була такою великою.
— Ти щойно народила і маєш чудовий вигляд, — твердо відповіла Робін. — Всі так кажуть.
— Ось тому я тебе, Робін, і люблю, — сказала Ільза, скривившись, бо син смоктав надто активно. — Як у тебе справи з Раяном?