Зліва від Робін Ван теж почала розповідати сусіду притчу про сліпу черепаху. Вона подумала, чи не спитати в Луїзи, чому її голова поголена, але вирішила, що для початку це надто особисте питання, і натомість почала:
— А давно ти…
Але Ауїза перебила її, ніби й не чула.
— Тобі довелося брати відпустку, щоб приїхати на Чапмен-Фарм?
— Ні, — усміхнулася Робін. — Я наразі не працюю.
25
Слушне місце жінки — всередині; слушне місце чоловіка — назовні.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Надвечірнє сонце палило Страйкові сітківку через краї сонячних окулярів. Він крокував по Слоан-авеню, готовий перейняти стеження за Біґфутом, але думав тільки про Робін: як вона там на Чапмен-Фарм? Як влаштувалася, чи знайде пластиковий камінь всередині периметру огорожі?
Побачивши Страйка, Шах, який спостерігав за великим готелем під назвою «Челсі Клойстерс», відійшов — звичайна процедура перед будівлею з численними вікнами, звідки люди можуть дивитися на вулицю. Однак за хвилину підрядник, який уже зник з очей, подзвонив Страйкові.
— Привіт, ну що?
— Він там уже півтори години, — відзвітував Шах. — Всередині повно секс-працівниць. Здебільшого зі Східної Європи. Але я хотів поговорити про Літтлджона.
— Кажи.
— Він згадував, що до нас пару місяців працював у Паттерсона?
— Ні, — насупився Страйк. — Не згадував.
— Знайомий, який там раніше працював, а тепер очолює службу безпеки в одному банку в Сіті, розповів, що Літтлджон там працював. Сам він звільнився раніше, ніж той пішов. Казав, чув, ніби його вигнали. Чому — невідомо.
— Дуже цікаво, — сказав Страйк.
— Так, — погодився Дев. — Він же служив раніше, так?
— Так, у військовій поліції, я перевірив його рекомендації, — відповів Страйк. — Сказав, що до нас кілька місяців був без роботи. Добре, дякую. Я з ним поговорю.
Страйк уже ховав телефон до кишені, коли той завібрував, і на екрані з’явився чергове пересипане емодзі повідомлення від Біжу.
— Ісусе Христе, — пробурчав Страйк, сховавши телефон у кишеню й натомість діставши електронну сигарету. Це було вже друге повідомлення від Біжу, яке він збирався проігнорувати. Два перепихи, на думку Страйка, не вимагали офіційного розриву стосунків, хоча більшість жінок (він мав таку підозру) з ним би не погодилися.
Через вулицю з «Челсі Клойстерс» вийшло двійко молодих дівчат у якихось піжамах і кросівках. Теревенячи між собою, вони зникли з очей, за пів години повернулися з шоколадними батончиками й пляшками води та зникли всередині будівлі готелю — великої, з цегли та каменю.
Надвечір’я плавно перетекло у вечір, і тоді об’єкт нарешті вийшов з готелю, не знаючи, що Страйк його знімає. Волохатий і розхристаний за своїм звичаєм, Біґфут покрокував вулицею, набираючи повідомлення. Вочевидь, до плюсів буття власником компанії програмного забезпечення входила можливість проводити робочий день у готелі. Страйк рушив слідом за Біґфутом назад до Слоан-скверу, аж тут його телефон знову задзвонив.
— Страйк.
— Привіт, — сказав жіночий голос. — Це знов Абіґейл Ґловер. Ми вчора розмовляли.
— А, так, — приємно здивувався Страйк, — дякую, що перетелефонували.
— Я просто хочу більше взнати, — сказала Абіґейл. — Поки ні на шо не підписуюся.
— Справедливо, — сказав Страйк.
— На кого ви працюєте?
— Боюся, цього я сказати не можу, — відповів Страйк. — Конфіденційність клієнта.
— Ви шось казали про Пірбрайта.
— Так. Казав, що мене найняли, щоб розслідувати заяви Кевіна щодо церкви.
Біґфут сповільнився і зайшов до арки, щоб прочитати нове повідомлення. Імітуючи таку саму поглинутість телефонною розмовою, Страйк теж зупинився і почав приглядатися до машин, що проїздили повз.
— Пірбрайт книжку писав, нє? — спитала Абіґейл.
— Звідки ви знаєте?
— Він мені сам казав. Коли дзвонив на роботу.
Страйк здогадався, що саме бентежить Абіґейл.
— Мене найнято не для того, щоб закінчити його книгу.
Не почувши відповіді, він додав:
— Наш клієнт намагається витягнути з УГЦ члена родини. Пірбрайт розповів клієнтові про певні епізоди, свідком яких він був у церкві, і клієнт хоче дізнатися, наскільки правдивими — чи неправдивими — були ці твердження.