— І з тобою вона це робила?
— А то. Долоні, коліна в кров. Лазила по грязюці… коли втопилася Дайю, то ввечері, — мовила Абіґейл, і її очі стали мов скляні, — Мадзу примусила мене, старого Браяна Кеннетта, Пола Дрейпера, отого Джордана і Шері роздягнутися і лазити подвір’я у свинячих масках, а всі дивилися. Нам було наказано лазити голими навкарачки три дні і три ночі і спати у хліві разом зі справжніми свинями.
— Господи Ісусе, — тільки й сказав Страйк.
— Тепер і ти знаєш, — сказала Абіґейл, яка здавалася розлюченою і схвильованою водночас, — можеш написати про це в сраній книжці й отримати свої срані грошики.
— Я вже тобі казав, — мовив Страйк, — що цього не буде.
Абіґейл змахнула з очей сердиті сльози. Кілька хвилин вони сиділа мовчки, а тоді Абіґейл проковтнула залишки свого четвертого вина і сказала:
— Ходім вийдем, курити хочу.
Вони разом вийшли з пабу. Абіґейл несла сумку і плащ на плечах. Надворі було зимно, віяв холодний вітер. Абіґейл щільніше запнула плащ, сперлася на стіну, підкурила «Мальборо Лайт», затягнулася і випустила дим назустріч зіркам. Куріння ніби допомогло їй опанувати себе. Страйк сказав:
— Я був вирішив, що ти за здоровий спосіб життя.
На це Абіґейл відповіла, мрійливо дивлячись у небо:
— Так і є. Коли я качаюся, я качаюся. А коли розважаюся, то на повну. А коли працюю, то роблю це краще за всіх… Усього часу цього світу замало, — додала вона, скоса глянувши на нього, — щоб проживати його не на Чапмен-Фарм. Розумієш?
— Так, — відповів Страйк. — Здається, розумію.
Абіґейл глянула на нього дещо розфокусованими очима. Вони були майже одного зросту.
— А ти нівроку.
— А ти дуже п’яна.
Вона засміялася й відлипнула від стіни.
— Не поїла після залу… води не пила. Ну, бувай, Крамероне… Кормаріоне… як там тебе в біса звати.
І з прощальним жестом вона покрокувала геть.
29
До будь-якої справи муж учтивий
Ретельно обмірковує початок.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Страйк повернувся на Денмарк-стріт після десятої, купивши дорогою трохи харчів. Після безрадісної вечері, яка складалася з курки на грилі та парених овочів, він вирішив спуститися у порожній офіс і там дослідити напрям, у якому його думки рушили після розмови з Абіґейл Ґловер. Він вирішив, що за стаціонарним комп’ютером просто зручніше, ніж за ноутбуком, але в глибині душі розумів, що хоче сісти за партнерський стіл навпроти місця Робін.
Крізь знайомий гуркіт транспорту на Чарінґ-Кросс-Роуд час до часу проривалися крики та регіт перехожих. Страйк відкрив на комп’ютері папку, в якій раніше зберіг добуті в архівах Британської бібліотеки, де містилося кількадесят років газетних статей, у тому числі з містечкових видань, відомості про утоплення Дайю Вейс.
Національні видання, і то не всі, удостоїли смерть дитини хіба побіжними згадками. А от місцеві газети північного Норфолку — «Лінн адвертайзер» та «Дісс експрес» — надрукували детальні статті, які Страйк заходився перечитувати.
«Лінн адвертайзер» розмістила фотографії двох дівчат. Навіть на розмитій газетній світлині Дайю була схожа на кроличку — з навислою верхньою щелепою, яку увиразнював відсутній зуб, вузькими темними очима і довгим лискучим волоссям. На фото Шері Ґіттінз була підліткою з пом’ятими білявими кучерями і якоюсь ненатуральною усмішкою.
Факти, наведені в обох газетах, збігалися. Шері та Дайю вирішили скупатися, у Дайю виникли труднощі, Шері спробувала її врятувати, але дитину віднесло у море потужною течією. Шері вибігла з води, спробувала покликати на поміч. Вона зупинила перехожих, — подружжя на прізвище Гітон, — і містер Гітон побіг до рятувальників, а місіс Гітон лишилася з дівчиною. Цитували слова містера Гітона про те, що до них «підбігла молода жінка в істериці і самій білизні», і що вони побачили купку дитячого одягу на пляжі й зрозуміли, що сталося щось погане.
Страйк, уродженець Корнволлу, чий дядько працював у береговій охороні, знав про припливи, відпливи й утоплення більше, ніж середньостатистична людина. Розривна течія, в яку, вочевидь, запливла Дайю, легко могла віднести семирічну дитину, особливо якщо їй не вистачило сил, а головне знання, що треба плисти вздовж берега і таким чином втекти від небезпеки, а не боротися проти сили, з якою навіть досвідченому сильному плавцеві важко змагатися. Стаття в «Дісс експресі» наводила слова рятувальника, який давав неборакам, що потрапили в таку ситуацію, саме цю пораду. Також Страйк знав, що гази, які піднімають тіла потопельників на поверхню, утворюються значно повільніше, коли вода холодна. Навіть наприкінці липня досвітнє Північне море буває дуже холодним, і маленький труп, який затягнуло на глибину, міг опуститися на дно, де його об’їли ракоподібні, риби і морські воші. В дитинстві Страйк не раз чув подібні історії від дядька.